Рослини які да червоного запису запорізькоі області

Слова на літеру -а- - словник


7 КЛАС

ОСНОВНИЙ ЕТАП

МИСТЕЦТВО НАВКОЛО НАС

ПРО ЩО ГОВОРИТЬ МИСТЕЦТВО

Мета: збагачення уявлень про види, жанри й специфіку мистецтва, розвиток емоційно-почуттєвої сфери; виховання естетичного ставлення до навколишньої дійсності й творів мистецтва.

Обладнання: предмети побуту; репродукції картин; ілюстрації до книжок; фотографії; слайди художніх виробів; художні матеріали та інструменти.

Хід заняття

І. Бесіда про мову мистецтва.

-        Уся навколишня дійсність наповнена роботою мистецтва, яку
ми часто не помічаємо. Побачити цю роботу, познайомитися з нею ро­зумом, серцем, своїми руками – наша з вами мета.

Наразі ви перебуваєте в кімнаті, де живе мистецтво. Озирнімося, прислухаймося. Нікого? Його не побачиш звичайним поглядом - по­трібно  вчитись «бачити». Його не почути вухом - потрібно вчитись «чути». Воно відкриється вам і постане перед вами лише тоді, коли ви навчитесь його розуміти, відчувати, полюбите його.

-        Що таке мистецтво?

Мистецтво – це музика, література, образотворче мистецтво, те­атр, цирк, хореографія, кіно тощо.

Мистецтво – це свято, казка, творчість...

Мистецтво зародилося в глибоку давнину. Воно супроводжує людство протягом усієї історії розвитку суспільства. Змінюючись від епохи до епохи, воно запишається дзеркалом світогляду людини. Ху­дожник, поет, режисер, композитор втілюють у своїх творах власні думки, погляди, ідеали, ставлення до певних явищ.

-        Що є мовою мистецтва?

В енциклопедії написано, що мистецтво – це відображення реа­льної дійсності в художніх образах. Кожний вид мистецтва має свою мову. Література – це мистецтво слова, музика – це світ звукової гар­монії, образотворче мистецтво – це мистецтво форми й кольору тощо.

II.        Завдання «Мій улюблений вид мистецтва».

На дошці записано назви основних видів мистецтва. Учні називають улюблені з них, пояснюють чому.

III.        Підведення підсумків.

МОВА ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

Мета: збагачення уявлень про види й жанри образотворчого мистецт­ва, конкретизація знань про різноманітні сфери діяльності митця: створення картин, скульптур, побутових речей; розвиток естетичного сприймання художніх образів творів образотворчого мис­тецтва; виховання естетичного ставлення до мистецтва.

Обладнання: предмети побуту; репродукції картин; ілюстрації до кни­жок; фотографії; слайди художніх виробів; художні матеріали та інструменти.

Хід заняття

І. Бесіда про види образотворчого мистецтва.

-        Що є мовою образотворчого мистецтва? Сьогодні ми погово­римо саме про образотворче мистецтво.

Картини й малюнки, пам'ятники й статуетки, плакати й ілюст­рації у книжках – усе це твори образотворчого мистецтва.

Живопис

-        Що перед нами? (Картини) Хто малює картини? (Художники.)
Чим художники малюють картини? (Олівцями, фарбами, тушшю то­
що. ) А на чому можна малювати картини? (На аркуші паперу, карто­
ні, дошці, полотні, склі тощо.)

Живопис – це вид образотворчого мистецтва, основним виража­льним засобом якого виступає колір. Художники-живописці у своїх роботах використовують різні фарби й матеріали.

Без слів не можна вірша написати, 

Без нот не можна музики заграти, 

А у художника своя є мова –

Це мова фарб, це гама кольорова.

Слово «живопис» утворене від слів «живо» і «писати». Тому ко­ли художник працює над картиною за допомогою фарб, то кажуть, що він її «пише».

-        Які жанри живопису вам знайомі?

Скульптура

-        Здатність «зупинити» зображувану мить і зробити її глибоко­
змістовною притаманна і творам скульптури.

Скульптура – вид образотворчого мистецтва, характерними осо­бливостями якого є форма та об'єм.

Скульптура – це не лише пам'ятники в місті, але й побутові ста­туетки та статуї, що прикрашають парки, будинки, приміщення.

-        Які пам'ятники є в місті чи селі, де ви живете?

Графіка

-        Найдавнішим видом образотворчого мистецтва є графіка. Як­
що при створенні художнього образу художник використовує лінії та
плями, то такий вид мистецтва називається графікою. Грецьке слово
«графо» означає «пишу», «малюю», «креслю». Використання кольорів
у графіці, зазвичай, досить обмежене.

До зразків графіки належать плакати, гравюри, ілюстрації до книг, малюнки олівцями, тушшю, фломастерами, крейдою тощо.

Найпоширенішим видом графіки є промислова графіка. До неї належать етикетки, обгортки, наклейки, товарні знаки, емблеми. При­гадайте, хоча б, гарні коробки цукерок та Іграшок.

-        Наведіть приклади графічних виробів.

Архітектура

-        Мистецтво проектувати, будувати та оздоблювати будівлі на­зивається архітектурою. Архітектура – це мистецтво будувати зручно,
міцно, красиво.

Будівлі та споруди призначені для життя або праці, відпочинку або навчання. Здатність викликати в глядача певні почуття й настрій робить архітектуру мистецтвом.

-        Які архітектурні споруди розташовані біля нашої школи?

Декоративно-ужиткове мистецтво

-        Ви добре знайомі і з декоративно-ужитковим мистецтвом. Ми­стецтво створення побутових предметів, які використовуються не ли­ше за прямим призначенням, а й прикрашають наш побут, називається декоративно-ужитковим. Слово «декор» означає «прикраса». А ужит­ковим це мистецтво називається тому, що ознаки, властиві мистецтву, притаманні звичайнісіньким речам, що є в нашому щоденному ужит­ку: тканинам, посуду, світильникам, меблям тощо.

Декоративно-ужиткове мистецтво прикрашає наш побут. До ньо­го належать гончарство, ткацтво, килимарство, писанкарство, художнє різьбярство, вишивка та ін.

-        Які предмети декоративно-ужиткового мистецтва є у вас вдома, у
школі?

Учні записують у словниках види образотворчого мистецтва та їх специфі­чну мову.

II.        Гра «Відгадай».

Учням пропонуються репродукції, фотографії, які відображають той чи інший вид образотворчого мистецтва.

III.        Підведення підсумків.

ЯК ПРАЦЮЄ ХУДОЖНИК

Мета: узагальнення та розширення знань про діяльність художника (задум, його розробка, вибір об'єктів, практичні дії), збагачення уявлень про твір образотворчого мистецтва як об'єкт пізнання, його виражальні можливості; розвиток цілісності й осмисленості сприймання художнього образу як єдності виражальних засобів і задуму автора, формування уміння висловити своє ставлення до твору мистецтва за допомогою зв'язних висловлювань.

Обладнання: предмети побуту; репродукції картин; ілюстрації до книжок; фотографії; художні матеріали та інструменти.

Хід заняття

І. Уявна подорож до майстерні художника.

-        Кому б не хотілося пройти на вулицями стародавнього міста,
на власні очі побачити, як тоді люди одягалися, чим займалися! «Та як
це зробити?» Здійснити подорож у часі допоможуть митці - художни­ки, скульптори, архітектори.

Уявімо собі, що ми потрапили до майстерні, де працюють художники.

Давайте спробуємо здогадатися, до якого саме художника ми

завітали. А допоможуть нам у цьому його речі. Живе своїм життям

картина в рамі.

Сумує мовчки, мовчки веселиться. Художника невтомними руками, Його душею створена жар-птиця. Нам треба тільки добре придивитись, Нам треба його задум розпізнати: Чим захотів художник поділитись І що хотів нам мовчки розказати.

Якщо це майстерня художника, то де ж тут фарби й пензлі? Який же це художник, якщо у нього на столі лише олівці, крейда, туш, перо?! - запитаєте ви у мене.

Все дуже просто. Це - майстерня художника-графіка. А художники-графіки малюють олівцями, ручками, крейдою, тушшю тощо. Ними вони можуть намалювати цілу картину! Матеріали, якими вони користуються, - сухі та тверді.

Демонструються художні матеріали та інструменти художника-графіка Фарбами і пензлями пишуть свої картини інші художники-живописці.

Послухайте, як поет М. Рильський характеризує працю живопи­сця у вірші «Художник».

Густими барвами земними Він застеляє полотно, І чим рясніш воно цвістиме, Тим довше житиме воно.

На відміну від майстерні графіка, де панував бездоганний лад, у майстерні живописця - як у казці! Різні коробочки, тюбики, баночки з кольоровою водою, великі квачі, різні пензлики й безліч чудових різ­ноколірних плям!

Зараз ми купуємо кольорові фарби в крамницях, а раніше живо­писці самі шукали барвисті камінці чи глину, розтирали в кольорове борошно, додавали води, клею, яєць, олії й навіть меду і робили фар­би. Водяна акварель виходила ніжною і прозорою, клеєва гуаш - гус­тою, ніби кольорова сметана, стародавня яєчна темпера - яскравою і міцною, а олійна фарба - блискучою і завжди свіжою.

Демонструються художні матеріали та інструменти художника-живописця.

А тепер ми у майстерні художника-скульптора. Чого тут тільки немає! Пластилін і глина, граніт і мармур, дерево і метал, шматки дро­ту і різноманітні Інструменти, якими скульптор вирізає, висікає, вилі­плює, вирізьблює свої вироби. 

Давайте спробуємо здогадатися, до якого саме художника ми завітали. А допоможуть нам у цьому його речі. Живе своїм життям картина в рамі.

Сумує мовчки, мовчки веселиться. 

Художника невтомними руками, 

Його душею створена жар-птиця. 

Нам треба тільки добре придивитись, 

Нам треба його задум розпізнати: 

Чим захотів художник поділитись 

І що хотів нам мовчки розказати.

Якщо це майстерня художника, то де ж тут фарби й пензлі? Який же це художник, якщо у нього на столі лише олівці, крейда, туш, перо?! - запитаєте ви у мене.

Все дуже просто. Це – майстерня художника-графіка. А художники-графіки малюють олівцями, ручками, крейдою, тушшю тощо. Ними вони можуть намалювати цілу картину! Матеріали, якими вони користуються, - сухі та тверді.

Демонструються художні матеріали та інструменти художника-графіка Фарбами і пензлями пишуть свої картини інші художники-живописці.

Послухайте, як поет М. Рильський характеризує працю живопи­сця у вірші «Художник».

Густими барвами земними 

Він застеляє полотно, 

І чим рясніш воно цвістиме, 

Тим довше житиме воно.

На відміну від майстерні графіка, де панував бездоганний лад, у майстерні живописця – як у казці! Різні коробочки, тюбики, баночки з кольоровою водою, великі квачі, різні пензлики й безліч чудових різ­ноколірних плям!

Зараз ми купуємо кольорові фарби в крамницях, а раніше живо­писці самі шукали барвисті камінці чи глину, розтирали в кольорове борошно, додавали води, клею, яєць, олії й навіть меду і робили фар­би. Водяна акварель виходила ніжною і прозорою, клеєва гуаш – гус­тою, ніби кольорова сметана, стародавня яєчна темпера – яскравою і міцною, а олійна фарба – блискучою і завжди свіжою.

Демонструються художні матеріали та інструменти художника-живописця.

А тепер ми у майстерні художника-скульптора. Чого тут тільки немає! Пластилін і глина, граніт і мармур, дерево і метал, шматки дро­ту і різноманітні Інструменти, якими скульптор вирізає, висікає, вилі­плює, вирізьблює свої вироби.

Демонструються художні матеріали та Інструменти художника-скульптора.

Це в його руках звичайнісінькі речі домашнього вжитку (глечи­ки, вази, тарелі тощо) набувають казкового і чарівного вигляду. Адже він прикрашає їх візерунками та орнаментами.

Перегляд демонстраційного матеріалу.

Подивіться на зразки мистецтва, створені художниками-графіками І живописцями, та на вироби – творіння художників-скульпторів. Залежно від того, як, з якого матеріалу, у якій техніці ви­конано твір, розрізняють види образотворчого мистецтва (живопис, графіка, скульптура, архітектура, декоративно-ужиткове мистецтво).

II.        Складання розповіді за темою «Як народжу­ється картина».

Учитель починає:

Жив-був художник, одного разу він пішов до лісу. Багато ходив, вже втомився, але ж вийшов на галявину й побачив таку красу, що забув про втому. Коли художник повернувся додому, він написав картину... (Звертається увага учнів на пейзаж).

  • Яку красу помітив художник у лісі?
  • Про що він хотів розповісти нам у своїй картині?
  • Чи залежить зміст художньої картини від настрою і задуму ав­тора?

III.        Підведення підсумків.

БАГАТСТВО БАРВ У НАВКОЛИШНЬОМУ СВІТІ ТА МИСТЕЦТВІ

Мета: поглиблення уявлень про елементарні закони кольорознавства, виражальні можливості кольору в живописі; розвиток уміння ви­ражати свої почуття, емоції, душевні переживання та думки мо­вою кольору, відпрацювання емоційного сприймання навколиш­нього світу кольорів, збагачення особистісного світовідчуття че­рез взаємозв'язок музичного, поетичного й візуального сприй­мання; виховання потреби в спілкуванні з мистецтвом.

Обладнання: репродукції живописних картин різних жанрів; предме­ти побуту та різнокольорові тканини для складання натюрморту.

Музичний репертуар: аудіозапис пісень про пори року.

Хід заняття №1

І. Вступна бесіда.

-        Уявіть собі, що всі кольори зникли з навколишнього світу і
ми бачимо його лише сіро-білим. Яка одноманітна, похмура й не­
звична картина виходить! Виявляється, як багато в нашому житті
означає колір!

Будь-який предмет має свій колір. Деякі об'єкти ми впізнаємо тільки завдяки кольору.

III. Гра «Відгадай, що в торбинці».

На планшеті малюнок – три однакові кола. У трикотажній торбинці – три круглі предмети (яблуко, апельсин, помідор). Визначити на дотик, що це за предмети і що намальовано на аркуші паперу.

Припустимі відповіді: яблуко, м'ячик, апельсин, помідор.

Учитель демонструє предмети, виймаючи їх із торбинки, і відкриває на малюнку верхні кружальця, під якими намальовані кольором ці ж предмети. Учні повинні дійти висновку, що однакові за формою і розміром об'єкти можна, завдяки кольору, «перетворити» в оранжевий апельсин, червоний помі­дор чи зелене яблуко.

III. Бесіда про виражальні можливості кольору.

-        Через колір ми пізнаємо природу, що нас оточує. Завдяки йому
ми знаємо, чи достигли ягоди, або те, що вже настала осінь, оскільки
зелене листя дерев пожовкло і почервоніло. У різний час доби, залеж­но від кольору сонця змінюються відтінки неба, землі, води, дерев.
Ранок - в блакитному серпанку, у світлих і ніжних тонах; день напов­нюється різноманітністю соковитих, яскравих фарб; захід сонця забарвлює природу в пурпурові, малинові, жовтогарячі фарби; ніч приносить темні, сині, фіолетові, сірі й чорні кольори

Демонстрація репродукцій живописних картин.

У темряві ми не бачимо ніяких кольорів. Наше око розрізняє тільки силуети предметів. Які ж кольори нас оточують? З уроків обра­зотворчого мистецтва ви вже знаєте, що всі кольори діляться на дві групи: ахроматичні – чорний, білий і всі сірі; хроматичні - всі кольо­рові (кольори райдуги).

Це червоний, жар неначе. 

Це оранжевий, гарячий. 

Жовтий, як пшениця в полі. 

Мов трава, зелений колір. 

Голубий, як у краплині. 

А наступний колір – синій.

Синій колір, ніби річка, 

Фіолетовий, як нічка. 

Скільки всього кольорів?

Усі хроматичні кольори діляться на теплі й холодні. До теплих належать: червоні, жовті, оранжеві, зелені. Ці кольори нагадують нам сонце, вогонь, те, що в природі дійсно дає тепло. До холодних нале­жать: синій, блакитний, фіолетовий, зелений (смарагдовий), синьо-зелений. Ці кольори нагадують нам лід, сніг, воду. Кожний колір мо­же дати декілька відтінків при висвітленні чи затемненні фарби.

Коли художник створює свою картину, він використовує відпо­відну кольорову гаму, тобто поєднання кольорів – теплих, холодних чи тих та інших разом. Ми говоримо: «Картина написана в теплій ко­льоровій гамі, чи в холодній, чи в змішаній».

Багатокольоровість живої природи по-своєму радує нас у всі по­ри року. Кожній порі року відповідає певна палітра фарб, що поєдну­ються одна з одною.

Демонстрація репродукцій картин у різноманітній кольоровій гамі.

IV.        Порівняння кольорових і чорно-білих ре­продукцій одного живописного твору.

Учитель дає учням можливість усвідомити роль кольору в створенні настрою картини.

-        А тепер уявіть, що цю картину художник написав би іншими ко­льорами. Чи змінився б її настрій?

V.        Поетична хвилинка.

-        Уявіть собі картини, відтворені українськими поетами в їх чу­дових віршах. Подумайте, які фарби ви будете використовувати, ство­рюючи ілюстрації до цих поетичних рядків.

Літо 

Скільки барви, проміння розлито, 

кожний паросток дише теплом. 

В сизих травах купається літо, 

жайвір неба торкає крилом.

М. Сингаївськнй

Осінь

Осінь, осінь, лист жовтіє, 

з неба часом дощик сіє. 

Червонясте, золотисте 

опадає з кленів листя.

І. Блажкевич

Зима 

Десь там осінь за горами 

І, немов громи, 

Б'є об землю копитами 

Білий кінь зими. 

І, неначе моря хвилі, 

Сніг, і сніг, і сніг... 

Чеше вітер коси білі, 

Розплітає їх... 

І куди не глянеш оком, - 

Біло все кругом, 

Де змахне зима широким 

Білим рукавом...

В. Сосюра

Весна 

Зеленим променем весна 

Повідмикала води, 

А доторкнулась до зерна – 

Зазеленіли сходи... 

Напившись талої води 

І теплого проміння, 

Гостей запрошують сади 

На день свого цвітіння. 

А. Качан

VI.        Завдання «Палітра пір року».

Учням пропонується дібрати різнокольорові кружальця й заповнити ром­бик відповідної пори року.

Осінь – соковиті жовто-червоно-оранжеві (теплі). 

Зима – блакитні, білі, сині, фіолетові (холодні). 

Весна – ніжно-зелені, блакитні, жовті. 

Літо – всі яскраві, мальовничі кольори й відтінки.

VII.        Підведення підсумків.

Хід заняття №2

І. Вступна бесіда.

- Людина сприймає явища природи як сполучення кольорів. Хо­лодна гама - зима, тепла гама - осінь. Спробуйте навести приклади.

Теплу й холодну кольорову гаму художники використовують не лише створюючи картини природи (пейзажі), але й в інших жа­нрах живопису. Наприклад, створюючи натюрморт і використовуючи при цьому відповідну кольорову гаму, художник формою, ко­льором передає красу найзвичайніших речей.

Демонстрація репродукцій - натюрмортів в теплій і холодній гамі.

II.        Зіставлення   живописної   картини-натюрморту з поезією.

Учитель пропонує прочитати виразно вірш. 

Волошки

 А в стерні – волошки, 

Сині, синезорі – 

І такі дрібненькі – 

Слізки росяні. 

Назривав їх трошки. 

Це волошки? – 

Зорі Ниточки тоненькі – 

Мрії весняні.

В. Чумак

-        Які слова, неначе фарби, малюють квіти? Що нагадують по­
етові волошки? Чому?

Учні розглядають картину С.Шишка «Натюрморт з волошками».

  • Зіставте поезію з натюрмортом С. Шишка. Що в них спільно­го? Що відмінне?
  • Які почуття заповнили душі поета й художника?

III.        Завдання «Складаємо натюрморт».

Учням пропонується скласти натюрморт із запропонованих предметів по­буту й різнокольорових драпіровок у теплій і холодній кольорових гамах.

IV.        Бесіда «Настрій і колір».

  • Колір може не лише радувати, але й викликати тривогу, почут­тя печалі чи смутку. Іншими словами, колір впливає на наші емоції. Одні кольори заспокоюють нервову систему, інші, навпаки, подраз­нюють. Заспокійливо-діють зелений, блакитний, синій, а збуджуюче – пурпуровий, червоний, оранжевий, жовтий кольори. Людина, що по­требує фізичного відпочинку, емоційного спокою, інстинктивно виби­рає темні тони. Якщо ж організм потребує віддачі енергії, людина ви­бирає яскраві, світлі тони.
  • Які бувають свята? Як вбираються на них люди? Як одягнені наречений І наречена на весіллі? Який колір ми найчастіше можемо побачити, коли померлу людину проводжають в останню путь?

Отже, традиційно білий колір вважають символом чистоти й не­винності, чорний – колір горя, смутку, печалі, смерті. Для українських народних вишивок найбільш характерне поєднання червоного та чор­ного кольорів, як співається в пісні: «Червоне – то любов, а чорне – то журба».

- А яким кольором можна зафарбувати звуки музики?

V.         Гра «Кольорові пісні».

Учні слухають почергово пісні, підбирають колір до кожної, пояснюють свій вибір.

VI.        Підведення підсумків.

ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВЕ МИСТЕЦТВО

Мета: формування уявлення про Історичні витоки українського деко­ративно-ужиткового мистецтва; становлення естетичного став­лення до праці і творів народних майстрів, розвиток інтересу до українського народного мистецтва, естетичного смаку; виховання любові до прекрасного, поваги до культурної спадщини України, ЇЇ традицій.

Обладнання: зразки виробів декоративно-ужиткового мистецтва (різьблення, розпису, гончарства, ковальства, лозоплетіння, витинання, писанкарства тощо); виставка робіт народних майстрів, виставка учнівських робіт.

Музичний репертуар: аудіозапис українських народних пісень.

Хід заняття №1

І. Вступна бесіда.

Звучить українська народна пісня.

- Ми раді вітати в нашій шкільній світлиці, в кімнаті народного мистецтва, усіх, хто любить наш край, хто пишається тим, що народив­ся на цій землі, усіх, кому дорогі прадідівські традиції нашого народу.

Людина за своєю природою – художник. З давніх-давен нею ке­рувало бажання збагатити красою усе, що її оточувало й до чого тор­калися її руки. З цією метою на прості тканини наносили вишиті візе­рунки, керамічні вироби прикрашали видавленими, прошкрябаними і намальованими орнаментами. Візерунок надавав предмету особливої краси, багатства й ошатності. Прикрашену річ оцінювали вже не тіль­ки за користь, але й за майстерність виконання.

Україна – край давньої та багатої культури, де з покоління в по­коління зберігалося народним генієм все цінне. Створене, щоб при­крашати життя, народне мистецтво стало складовою частиною націо­нальної художньої культури, невичерпним джерелом її розвитку. Ста­родавні гончарі, ковалі, ткачі, кравці і взагалі ремісники, майстри де­коративно-ужиткового мистецтва, створювали справжні шедеври, які ми можемо побачити сьогодні в музеях, картинних галереях і на ви­ставках.

Художньо виконані предмети побуту – одяг, посуд, меблі, ки­лими, вишивки, ювелірні вироби, мереживо, керамічні іграшки тощо – називаються предметами декоративно-ужиткового (ужиткового) мис­тецтва. У них поєднуються краса і зручність, практичність і доціль­ність.

Мистецтво прикрашування предметів побуту називається «де­коративним» (від французького слова «декор» - «прикраса»). Це – найпоширеніший вид мистецтва, бо його зразки зустрінеш у кожному помешканні.

Пам'ятки декоративно-ужиткового мистецтва дійшли до нас із глибини віків. Майстри створювали предмети побуту з найрізноманіт­ніших матеріалів: дерева, глини, пряжі, шкіри, металу, каменю тощо.

II.        Аналіз окремих видів декоративно-прикладного мистецтва.

- Вплив народного мистецтва відчувався в оформленні житла й свідчив про смаки його господарів - розпис печі, сволоків, виготовле­ні власноруч килими, доріжки, ліжники, рушники, скатерті, подушки. Прикрашали народні майстри й одяг. Лави, столи, ложки, ліжка, мис­ники, скрині, тарелі прикрашалися різьбою. З глини виготовляли гле­чики, чаші, миски, куманці, підсвічники. За допомогою фарб народні умільці створювали неперевершені Ікони, картини.

Демонстрація та аналіз наочних матеріалів.

III. Повідомлення учнів.

1-йучень. Обробка дерева.

Упродовж століть формувалися різноманітні технічні прийоми обробки дерева, що передавалися з покоління в покоління. Використо­вуючи такі породи дерев, як липа, вільха, осика, сосна, народні майстри за допомогою сокири, ножа, долота, різця створювали справжні шедеври мистецтва. Вироби з дерева оздоблювалися різьбленням або інкрустаці­єю металом, бісером, а ще – випалюванням. Високої майстерності в де­коративному різьбленні досягли майстри Прикарпаття та Буковини.

Демонстрація зразків виробів із дерева,

2-йучень. Художнє ткацтво та килимарство.

Художнє ткацтво та килимарство здавна набуло великого поши­рення в народному декоративному мистецтві. Декоровані тканини (скате­ртини, рушники, покривала) виготовлялися на ткацьких верстатах. Най­поширенішим способом художнього оздоблення тканин стала вишивка.

Звучить пісня. «Вишиванка», муз. О. Злотника, сл. О. Вратарьова.

Віками складався й національний стиль вишивки в Україні, що відзначався розмаїттям по регіонах. На Київщині, наприклад, пошире­ний рослинний візерунок: гроно ягід, великі квітки, техніка вишиван­ня - хрестиком; на Чернігівщині побутувала вишивка "мережкою» бі­лими нитками.

Демонстрація вишивок.

3-й учень.  Малярство.

До Історії народного малярства золотими літерами вписано іме­на Катерини Білокур та Марії Приймаченко, у неперевершених творах яких розкрились у всій красі душа українського народу, її багатогран­ність і любов до рідного краю.

Демонстрація зразків і репродукцій.

4-й учень. Гончарство.

Ще одним із найдавніших видів народного декоративно-ужиткового мистецтва є гончарне виробництво. З глини виготовляли керамічний посуд (глечики, куманці, чашки, миски, макітри). Вироби з різних видів глини, випалені при високих температурах у спеціаль­них печах, називаються керамікою. Гончарні вироби виготовляли за допомогою гончарного круга, а щоб вони були міцніші, їх покривали поливою (тонким шаром свинцевого порошку, який плавився під час обпалювання). Великим досягненням у кераміці стало відкриття фар­фору – техніки виготовлення виробів з білої глини і спеціальних до­мішок. На Україні основними центрами керамічного мистецтва були Опішня, Миргород, Зіньків Полтавської області; Дибинці, Васильків Київської; Попівка, Нова Водолага Харківської; Кути Івано-Франківської; Слов'янськ Донецької.

5-йучень. Народна іграшка.

Форми керамічних виробів та їх оздоблення в різних регіонах були позначені місцевими характерними рисами. В одній місцевості переважали геометричні орнаменти, в іншій – на посуді розквітали пишні рослинні візерунки: квіти соняшника, рожі, грона винограду. Розписувалися також глиняні іграшки - свищики у формі півників, баранчиків, вершників, козликів, коників тощо. Дитяча іграшка – зо­браження півника чи баранчика, створене нестримною фантазією на­родного майстра, - неповторна перлина, що визначає обличчя народу.

У давні часи люди робили жіночі фігурки з глини, прикрашали їх візерунками, обліплювали зерном і кидали до вогнища. Навколо нього по цьому виконували ритуальні дійства, пов'язані з культом Матері-Землі. Після виконання цього магічного обряду, що мав принести багатий урожай, фігурки віддавали для забави дітям. Так з'явилися пе­рші іграшки.

Дослідники вважають, що традиція виготовлення твариноподіб­них іграшок дуже давня, і пов'язують її зі скотарством та виробницт­вом молока й сиру. Під час розкопок археологами було знайдено чи­мало скульптурних зображень бика, барана, свині, птаха, коня тощо.

Українські народні іграшки надзвичайно різноманітні. € вони дерев'яні, глиняні, сирні, солом'яні та з інших природних матеріалів, щоправда, відрізняються кольором, формою, візерунком, оздобленням і технікою виготовлення.

Демонстрація народних іграшок.

6-йучеиь. Народні умільці.

На теренах України працює чимало народних майстрів різних напрямів декоративно-ужиткового мистецтва, вироби яких користу­ються величезною популярністю. Кожен майстер використовує власну техніку, підбирає кольори та рисунки. Завдяки цьому й кожний регіон країни вирізняється своєю самобутністю, неповторністю, має своє «обличчя». Вироби народного художника є його «візитною карткою ». І свої вміння та секрети він передає наступному поколінню.

Бурхливий розвиток науково-технічного прогресу в XX ст. виті­снив частину народних промислів, що призвело до їх занепаду або зникнення (гутництво, лозоплетіння). Проте з 90-х рр. XX ст. відбува­ється відродження народного мистецтва, відкриваються нові експози­ції в краєзнавчих музеях. У багатьох місцевостях України плідно роз­виваються народні промисли, вироби народних майстрів відомі далеко за межами країни (Петриківка, Умань, Косів, Опішня, Яворів).

Для оздоблення виробів умільці використовують символи-обереги, які, за повір'ями, захищають їх власника від злих сил і пога­ного ока, наговорів. Для кожного свята народні умільці виготовляють спеціальні вироби й оздоблюють притаманними тільки їм символами-оберегами. Велику роль майстри надають християнським символам.

IV.        Завдання «Що я знаю про народне мистецтво рідного
краю».

-        Які види декоративно-ужиткового мистецтва розвинено у вашому населеному пункті?

V. Підведення підсумків.

Хід заняття №2

І. Вступна бесіда.

  • Народні вироби зачаровують нас своєю дивовижною просто­тою, мудрістю, доцільністю використання матеріалів, які часто зустрі­чаємо поряд. Це дерево, глина, каміння, метал, скло, солома, сухі тра­ви, природні фарбники тощо.
  • Наведіть приклади зразків декоративно-ужиткового мистецтва.
  • З якого матеріалу вони вироблені?
  • Чи знайомі ви з технологією їх виготовлення?
  • У чому полягає основна умова належності твору до декоратив­но-ужиткового мистецтва?

П. Поетична хвилинка.

Барви мистецтва 

А вічності дзвін знов лунав на світанку, 

Крізь тумани століть у квітучім серпанку, 

Що є на Вкраїні незмінне багатство –

Це наше барвисте народне мистецтво.

І казковим орнаментом квітне хрестик, низинка, 

Білосніжним мереживом, мов паутинка. 

І барвінкове суцвіття пророста в тім серпанку, 

В молодій чудовій святій вишиванці.

А у розквіті барв з колоритом чудовим 

Народився яскравий килим народний. 

Ось, різьблена таріль, скринька та топірець — 

Шкріблекові нащадки донесли до нас.

У прикрасах тонких відчувається дзвін, 

У прозорих струмках відбивається він. 

І нема цій красі ні межі, ані краю. 

В ній священна любов в низпосланні із раю.

Хай цвіте, хай усюди примножиться рясно 

Неозоре яскраве народне мистецтво. 

Хай чарівність його назавжди окриляє, 

Хай квітує красою народне багатство.

Л. Маляренко

  • Про яке мистецтво розповідається у вірші?
  • Якими почуттями та настроями сповнено рядки цього вірша?
  • Як ви думаєте, що надихнуло автора на його написання?

III.        Конкурс «Прикрасимо посуд».

Учні розподіляються на дві команди. Кожна команда отримує вирізані з паперу елементи рослинного орнаменту, а також шаблон будь-якого побутового предмета (чашки, тарелі, вази тощо). Команда повинна створити орнамент із на­даних зображень Й прикрасити ним шаблон посуду.

IV.        Підведення підсумків.

МИСТЕЦТВО ФЛОРИСТИКИ

Мета: збагачення знань про флористику як один із видів декоративно-ужиткового мистецтва, послідовність виконання композиції із природного матеріалу; розвиток уміння виражати свої почуття та естетичні переживання в процесі сприймання прекрасного в навколишньому світі, давати оцінні судження, відпрацювання композиційних навичок у процесі виконання практичної роботи, розвиток елементів творчої уяви, фантазії; виховання естетичного ставлення до дійсності.

Обладнання: книга С. Карпової «Флористика»; композиції з природ­них матеріалів; репродукції картин художників-флористів, зок­рема К.Білокур; зразки учнівських робіт; засушені квіти, трави, рослини, листя, гілки; папір, простий олівець, калька, ножиці, клей.

Музичний репертуар: аудіозапис українських народних пісень.

Хід заняття №1

І. Бесіда про мистецтво флористики.

  • Неповторна й чудова природа нашої неосяжної Батьківщини. У якому б її куточку ми не були, нам завжди здається: такої краси ми ще не бачили! І скрізь природа дарує нам безліч цікавих, хвилюючих вражень.
  • Що дарує людині спілкування з природою?
  • Як потрібно ставитися до природи? Чому?
  • Для кожного українця рідна земля, природа – це святе. Кожна квіточка є не просто красою, а й оберегом. Український національний віночок вважався «знахарем душі», що береже здоров'я. У ньому на­раховується 12 квіточок:

деревій – символ нескореності; 

безсмертник – дарує здоров'я;

вишневий та яблуневий цвіт – символ материнської любові; 

калина – це краса та дівоча врода, символ України; 

любисток і васильки – людська відданість;

ромашки – доброта і ніжність; 

хміль – гнучкість та розум.

Ми завжди радіємо, коли приходить весна й з'являються перші квіти, коли влітку достигають ягоди, коли дерева восени вдягаються в різнобарвні шати. Поети оспівують цю красу у своїх віршах, а худож­ники зображають на своїх полотнах. Ця краса оточує нас щодня. Тре­ба лише бути спостережливими.

А краса живе в усьому:

На землі й на небесах.

В світлі сонечка ясному,

У замріяних лісах.

Треба слухати і чути

Пташку в хорі веснянім,

І для себе світ відкрити,

І себе знайти у нім.

-        Який вид декоративно-ужиткового мистецтва називається фло­ристикою?

Флористика допомагає передавати прекрасне через створення художнього образу. Це цікаве, захоплююче спілкування з природою, це свято для душі. Але ця творчість лише тоді принесе радість, коли не нашкодить природі, коли ви з любов'ю будете брати до рук кожну квіточку, гілочку, листочок. Не можна ставитися до природи зверхньо, вона цього не прощає.

Кожний із митців кровно пов'язаний із рідною землею, учиться у рідної природи. Художники осмислюють і втілюють у своїх творах, кожний по-своєму, ту довершену естетичну гармонію, що ніколи в природі не порушується.

Умійте природу любити, 

Кожній стеблинці радіти: 

У полі, у лісі, над яром –

Квіти, дерева і трави! 

Оберігайте ж повсюди 

Квіточку ранню у гаї. 

Все те окрасою буде 

Нашого рідного краю.

II.        Аналіз картин художників-флористів.

-        Відчути все багатство квіткового розмаїття нам допоможуть
чудові картини Катерини Білокур. За вчителя для неї була рідна при­рода. Твори цієї талановитої жінки – це гімн квітам, природі. Люди
називають художницю чарівницею, бо вона зуміла передати все роз­
маїття і красу навколишнього світу.

Учні аналізують картини К. Білокур.

-        Чому картини К. Білокур називають царством краси?

III.        Підведення підсумків.

Хід заняття №2

І. Вступна бесіда.

-        Наразі осінь, природа збирається заснути на довгу зиму під срі­блястим пухнастим снігом. І насняться їй різнокольорові квіти, тепле
сонечко, спів пташок. Давайте допоможемо природі хоч на деякий час
перетворити цей сон на дійсність. Ми сьогодні організуємо творчу
майстерню й кожний із нас подарує матері-природі чарівну компози­цію з квітів. Квіти – це завжди свято, а посеред зими – це казка, це радість для душі, це фантазія, уява, творчість.

Ви принесли заготовлений раніше природний матеріал. Ці лис­точки, квіти, травинки ви збирали під час прогулянок. Гарно їх вису­шили, і сьогодні ми створимо живі рослинні композиції. Я запрошую вас до чарівної країни Флористики.

  • Коли краще збирати природний матеріал для композицій?
  • Чи всі квіти, листочки придатні для флористики?
  • Назвіть ті рослини, які найчастіше використовують у флорис­тиці. Коли краще засушувати листя? Як правильно його засушити?

II.        Гра «Хто більше пригадає назв метеликів, дерев,
квітів».

III.        Завдання «Упізнай листочок».

Учитель показує учням раніше зібрані листочки й запитує, до яких дерев вони належали. (Також можна запропонувати завдання «Впізнай квіточку»).

- Використовуючи окремі квіти й доповнюючи їх сухими трава­ми, гілками, можна створити чудові композиції. Для цього сухі квіти, трави, гілочки треба правильно підготувати, щоб вони в засушеному вигляді не втратили форми. Не всяке листя й квіти зберігають колір, але й сухі вони мають досить красиве забарвлення.

Дуже красивими є композиції із сухих квітів садового та польо­вого безсмертника і трав. Створюють їх так. Добирають кілька видів злакових трав різної конфігурації" з пухнастою волоттю або жорстким колосом. Потім добирають різні види безсмертників. Необхідно добре продумати композицію, розміщення й поєднання трав та квітів.

IV.        Завдання «Дизайнери природи».

Учням пропонується зробити композицію з природного матеріалу.

Існує певна послідовність роботи над композицією з природних матеріалів.

Починають роботу із створення контуру композиції – розклада­ють елементи, які обрамляють картину. Для цього підходять ажурні рослини, які надають композиції легкості. Потім заповнюють внутрі­шню частину картини. Викладають рослини від країв до центра. За­кріплювати рослини на фоні відразу не рекомендується.

Складену композицію потрібно прикрити аркушем паперу й че­рез деякий час знову уважно подивитися на неї. Якщо робота подоба­ється, можна прикріплювати рослини. Це робиться обережно, бо вони крихкі.

Композиції можна складати не лише з цілих форм рослин, а і з окремих частинок. Чудовий матеріал для таких композицій – пелюст­ки однолітніх айстр, тюльпанів, ромашок та ін.

Послідовність виконання композиції із суцільних елементів

  1. Виконання контурного малюнка.
  2. Наклеювання природного матеріалу на малюнок. 

Послідовність виконання композиції з різаних елементів

  1. Виконання контурного малюнка.
  2. Перенесення елементів композиції на кальку.
  3. Наклеювання природного матеріалу на кальку, вирізання по контуру малюнка.
  4. Збір елементів композиції в єдине ціле та наклеювання на папір.

Під час виконання композиції звучать українські народні пісні.

V.        Організація  виставки учнівських робіт «Вер­нісаж» .

VI.        Підведення підсумків.

МИСТЕЦТВО ДИЗАЙНУ

Мета: формування уявлень про дизайн як мистецтво створювати кра­су навколо людини, розвиток мислення на основі аналізу предме­тів та об'єктів навколишньої дійсності, порівняння зовнішньої форми предметів побуту з їх внутрішнім змістом і призначенням; виховання здатності адекватно оцінювати красу предметів побу­ту.

Обладнання: фотографії та малюнки предметів побуту.

Хід заняття

І. Бесіда «Дизайн як промислове мистецтво».

- Протягом усієї історії розвитку культури людина прагне при­красити своє життя, зробити гарними всі необхідні їй речі - одяг, жи­тло, посуд, засоби виробництва. Для людини недостатньо мати лише користь, вона прагне ще й краси. Тому, створюючи всілякі предмети, намагається зробити їх не тільки зручними в користуванні, але й при­ємними на вигляд.

У давньому світі, коли виробництво предметів споживання було справою виключно ручної праці, ремесло та мистецтво складали єдине поняття. Ремісник поєднував у своїй особі одночасно і художника, і техніка, і винахідника. Ремісницьке виробництво, що було в ті далекі часи основним видом виробництва, проіснувало без особливих змін до кінця середніх віків. Поєднання краси з утилітарними якостями протя­гом багатьох століть залишалось основною ознакою будь-якого реме­сла. Коли на зміну ремісницькому виробництву прийшло виробництво машинне, єдність краси й користі порушилась. Через особливості та складності нової машинної техніки вироби почали втрачати свої есте­тичні якості, які вже здавалися не лише необов'язковими, але навіть і зайвими.

Будь-який промисловий виріб має свою історію, для нього хара­ктерний певний розвиток зовнішньої форми. Візьмемо, наприклад, та­кі сучасні промислові вироби, як електрична праска, швацька машина, магнітофон, автомобіль тощо. Ці речі мають різний «вік», але кожна з них зазнала вельми значних перетворень, доки набула того вигляду, який має сьогодні.

Автомобіль, телефон, магнітофон змінили свою зовнішню фор­му під впливом розвитку науки й техніки. Бурхливий розвиток техніки швидко відображався на зовнішній формі предметів.

Промислове мистецтво, або дизайн (від англ. «задум», «про­ект»), - творча діяльність, метою якої є формування гармонійної предметної сфери, забезпечення найкращих умов праці, побуту та від­починку людей.

Специфічною особливістю дизайну є єдність утилітарних та ес­тетичних принципів.

Утилітарні принципи: користь, функціональність, зручність ви­користання, конструктивність.

Естетичні принципи: краса, витонченість, образність, вираз­ність.

Види дизайну:

  • дизайн предметного світу;
  • дизайн оточуючого простору (інтер'єру); 
  • дизайн малих форм (сувеніри, емблеми, значки). 

Основні вимоги до формування предметного світу:

  • корисність – форма предмета – зовнішні показники корисно­сті виробу; 
  • надійність – міцність, довговічність; 
  • максимальне пристосування предмета до людини; 
  • простота виготовлення (серійність);
  • краса.

Перегляд та аналіз демонстраційного матеріалу.

- Тож речі, які нас приваблюють не тільки зручністю, а й кра­сою, елегантністю, створюються руками художника-дизайнера. Він повинен бути не лише художником, але й психологом, інженером.

II.        Завдання «Знайди пару».

-        Художники-дизайнери постійно спостерігають за природою.
Адже природа підказує дизайнеру форми й кольори для нашого побу­ту. Наприклад, архитектори-дизайнери помітили, що качан кукурудзи
складається з безлічі зерен, і використали цей принцип у побудові багатоповерхових будинків, де квартири розташовані, як кукурудзяні
зерна.

Учням пропонується знайти пару до елементу природи: 1 -й ряд: кульбаба; метелик; квітка лісових дзвоників. 2-й ряд: парасолька; літак; світильник (абажур).

-        Виконуючи проект дизайнерського вирішення певного об'єкта,
автор повинен враховувати цілий комплекс завдань. Наприклад, чай­
ний сервіз. Для його виготовлення необхідно врахувати:

  • призначення замовлення;
  • які предмети входитимуть до сервізу;
  • технологію виготовлення,
  • форму виробів,
  • кольорову гамму;
  • вартість дизайнерського оформлення.

Дизайн наразі став одним із символів сучасної цивілізації. Сфе­рами застосування дизайну є одяг, меблі, техніка, інтер'єри та ексте­р'єри приміщень, предмети широкого вжитку, різноманітні види паку­вальної продукції тощо. З кожним днем ця сфера розширюється. Адже підприємець зацікавлений у швидкості й зростанні обсягів реалізації продукції, від чого залежатиме її вартість. І цьому сприяє приваблива, сучасна, елегантна зовнішня форма та оздоблення виробів. Жорсткі закони конкурентної боротьби на ринку продукції вимагають від художника-дизайнера враховувати вимоги споживачів до продукції, рі­вень розвитку нових технологій, особливості дизайнерських традицій національних шкіл, народних майстрів.

III.        Конкурс дизайнерів-модельєрів одягу.
Команда, яка демонструє одяг, повинна розказати про задум та вибір мате­
ріалу для своєї колекції.

IV.        Підведення підсумків.

КНИГА- ТВІЙ ДРУГ і СУПУТНИК

Мета: поглиблення загальних уявлень про книжкову графіку та вира­жальні засоби малюнка; збагачення словникового запасу відпові­дною термінологічною лексикою; виховання бережливого став­лення до книг. Розвиток естетичних почуттів, любові до прекрас­ного.

Обладнання: книги з оповіданнями, казками, повістями, підручники, папір, клей, ножиці, голка, нитки, фарби, зразки дитячих робіт.

Хід заняття №1

І. Вступна бесіда.

-        Прослухайте загадку.

Бачити – не бачить,                 Хто ж то така         

Чути – не чує                         У світі щаслива: 

Мовчки говорить,                         Мудра правдива

Дуже мудрує.                         І жартівлива?

Кривду соромить,                         Тут я вам, діти,

Правди навчає,                         Стану в пригоді,

Часом жартує,                         Річ коротенька:

Смішки справляє.                         Книжка та й годі.

Таку загадку про книжку написав всім відомий байкар – Леонід Глібов. А Іван Франко так відгукувався про книгу в своєму вірші.

Книги – морська глибина: 

Хто в них пірне аж до дна, 

Той, хоч І труду мав досить, 

Дивнії перли виносить.

  • Про які «дивнії перлини» говорить автор?
  • Яке місце посідає книжка в житті людини?
  • Хто пише книги? Для чого автори пишуть свої твори?
  • Що таке бібліотека? Для чого вона призначена? Як часто ви відві­дуєте бібліотеку? Які книжки ви найчастіше замовляєте у бібліотекаря?

П. Народні прислів'я і приказки про книжку.

-        Перше ваше знайомство з книгою відбулося, коли ви ще мале­нькими розглядали малюнки, потім вам читали казки, вірші, опові­дання, а згодом ви самі навчилися читати. З того часу ви не розлучає­тесь з книгами.

Вчіться, діти! 

Мудра книжка 

Скаже вам чогось багато 

З того, що колись було 

І посіяно, й пожато.

Люди здавна шанобливо ставилися до книг. Народ склав чимало прислів'їв і приказок про їх значення в житті людини, 

  • Книга вчить, як на світі жить. 
  • Читання – ось краще навчання. 
  • Книжку читай – розуму набирай.

III. Бесіда «Як народилася книга».

- Книги нас оточують скрізь: і вдома, і в школі, І в бібліотеці. Здається, що вони існували завжди. Але цікаво, що було тоді, коли на світі ще й гадки про книги не мали?

Побачила давня людина, який чудовий навколо неї світ, - і склала про це пісню. Проспівала й одразу ж забула її. Потім побачила стадо диких бізонів і порахувала їх. Зраділа, що зуміла полічити, і по­значила на землі кількість цих тварин. Але тут повіяв вітер і стер ті позначки. Аж тоді вона збагнула, що треба навчитися записувати по­бачене й придумане так, щоб про нього могли дізнатися Інші.

Люди пробували писати на різних матеріалах. Сторінками ста­родавніх книг були стіни печер, дерева, каміння. Для письма викорис­товувалася глина. З неї можна виліпити будь-яку фігурку, посуд, а ще таблички для запису важливих відомостей. Та от біда: глина тріска­ється, кришиться.

На чому тільки не пробували писати наші далекі предки! І на корі, і на тканині, і на залізних пластинах, і навіть на папірусі (це су­вій зі склеєних смужок, вирізаних з листя рослини – папірусу). Що­правда, папірус виявився зручним матеріалом для письма, але ж він росте не скрізь... І люди винайшли пергамент – дуже тонку, спеціаль­но вичинену й відбілену шкіру тварин. Ось тоді вперше й народилося таке диво, як книги. Вони старанно писалися від руки, прикрашалися різними малюнками. Обкладинку виготовляли з дерев'яної дошки, яку оздоблювали дорогоцінним камінням і золотою застібкою.

Треба було навчитися робити книги швидко, охайно й у великих кількостях. І ось у XVI ст. першодрукар Іван Федоров освоїв слов'ян­ське книгодрукування й випустив першу тисячу однакових книг. Але тут виникло ще одне завдання: мало видавати книги, потрібно ще й навчити людей грамоти. І ось Іван Федоров у Львові видав першу сло­в'янську азбуку, а пізніше - граматику та інші підручники.

У Київській Русі перша бібліотека була створена князем Яро­славом Мудрим при Софійському соборі в 1037 році. Вона містила 950 томів.

Наразі, вочевидь, папір виготовляють не з папірусу (до речі, слово «папір» походить від слова «папірус»), а з деревини й навіть га­нчір'я. Зі старого паперу – макулатури – теж виходить чудовий папір, на якому друкують і дитячі книжки з малюнками, і дорослі - без ма­люнків, і газети, і зошити, і листівки...

Ось такий довгий і важкий шлях пройшла книга, перш ніж стала такою, якою ви бачите її тепер.

Книги люблять усі. Багато праці вкладають у їх виготовлення. Лісоруби заготовляють ліс. З нього роблять для книжки папір. Пись­менники пишуть оповідання, вірші. Художники малюють малюнки. Бережіть книгу! Вона ваш друг!

IV. Інсценізація «Хвора книга».

(Стук у двері)
Книга:                Ой-ой-ой!

               Не маю сили!

               Ви на мене наступили!
Учень:                Що це тут валяється?

Учитель:                Книжка, - виявляється!

Книга:                Я подерта, я потерта.

Кінчики загнуті,

Сторінки пом'яті.

Він мене скалічив,

Мені потрібні ліки.

Учитель: Цій книзі потрібна допомога. Кого слід покликати на допомогу? Я допоможу вам відгадати. Послухайте.

І лисичку, і синичку виліковує він вмить.

Тому звуть його звірята-добрий ... (лікар Лйболить).

Давайте запросимо його.

Лікар Айболить: Я почув, що у вас хвора книга. От і поспішив на допомогу. Діти, книги - ваші друзі. їх треба любити й берегти. Я приготував для вас кілька порад, як поводитися з книгами, щоб вони

не хворіли.

Пам'ятка для читачів 

  • Беріть книгу чистими руками.
  • Обережно гортайте сторінки, не слиньте при цьому пальців, не заги­найте сторінок.
  • Не пишіть, не малюйте у книжці.
  • Не закладайте сторінки ручками, олівцями, іншими предметами. 
  • Користуйтеся закладками. 
  • Кладіть книгу на певне місце. 

- Я залишу пам'ятку для вашого читацького куточка.

Підведення підсумків.

Хід заняття №2

I.        Поетична хвилинка.

Два дружки 

Вели розмову два дружки: 

Я хочу лікувать книжки! 

Візьму я клей, візьму папір 

І стану лікарем, повір. 

Я лікар теж – тобі скажу, 

Та все роблю без клею, 

Я просто книжку бережу, 

Дружити вмію з нею.

І. Гребенюк

-        Чим різниться ставлення хлопчиків до книг?

II.        Перегляд книг, підручників. Ознайомлення з елементами книжки.

-        А хто ще, крім письменника, вважається автором книжки? Які
книжки ви любите читати: з малюнками чи без них?

Оформлення книжки – складний творчий процес. У дитячій книзі багато малюнків, інакше кажучи, ілюстрацій.

Ілюстрація – малюнок, який розкриває й поглиблює зміст текс­ту. Ілюстрація повинна точно відповідати змісту певного тексту. Для ілюстрації художник обирає епізоди, що найповніше розкривають зміст тексту або окремих його частин.

Обкладинка захищає книжку від забруднення. З обкладинки по­чинається перше знайомство з книгою.

Наступна сторінка після обкладинки називається титульною сторінкою. Вона розповідає вам про те, хто написав книгу, коли й де її видано.

Заставка – образотворча композиція, що виділяє і прикрашає початок розділів книжки. Заставка зображує яскраві моменти, епізоди, які можуть підказати читачеві, про що піде мова в тексті.

Кінцівка – образотворча композиція, що виділяє й прикрашає кінець розділів книжки.

Заставка й кінцівка можуть бути орнаментальними. Орнамент має відповідати характеру описаної в літературному творі події. Ор­намент – узор, візерунок. Художнє оформлення виконується олівцем, тушшю чи фарбами. Художник-ілюстратор глибоко обдумує задум письменника, має добре знати час, який описано у творі, характери ге­роїв, їхній зовнішній вигляд, одяг, взуття, речі вжитку, щоб ілюстра­ція відповідала задуму твору, не суперечила історичній правді.

  1. Завдання. Показати на конкретній книжці обкладинку, титульну сторінку, текст, заголовок тощо.
  1. Виконання макету книжки.

- Щоб виготовити макет книжки самому, треба згорнути навпіл та зшити кілька аркушів паперу відповідного формату. Пронумеруйте сторінки своєї книжки й визначте місце тексту та ілюстрацій. Поду­майте, як оформити обкладинку: її сюжет має розкривати ідею твору. На титульній сторінці розміщують назву книжки, а внизу – назву ви­давництва. Ілюстрації повинні бути чіткі, яскраві.

V.        Підведення підсумків.

Додатковий матеріал

Загадки

  • Мовчить, а сто нерозумних навчить. 

Сама мовчить, а всіх вчить. (Книжка.)

Народні прислів'я і приказки

  • Книга – джерело знань. 
  • Золото добувають із землі, а знання – з книг. 
  • День без книги – день без сонця. 
  • Дім без книги, що обід без хліба.

Вірші про книжку

Читачу! Я друг і супутник,

я книга твоя.

Завжди на дозвіллі: де ти – там і я.

Ми добре з тобою проводимо час,

чудова розмова

триває у нас.

Навчаю відважним,

правдивим рости,

любити природу,

свій край берегти.

Від малку ти мною

звикай дорожить,

без доброї книги

тобі не прожить!

Ти можеш із другом своїм посваритись 

і навіть, образившись, тиждень мовчать. 

А книжка не сердиться, книжка не злиться, 

вона лиш добру тебе буде навчать. 

І сонце ясніше засвітить для тебе, 

і небо засяє таке голубе! 

Тобі подружитися з книжкою треба – 

і книжка ніколи не зрадить тебе.

Книги дружать з дітворою, 

полюби їх у житті – 

і улюблені герої 

будуть друзями в путі. 

Сторінки книжок завітних 

всіх нас доброму навчать – 

працювати і учитись, 

і Вітчизну шанувать.

С. Михалков

ГАРМОНІЯ СКУЛЬПТУРИ

Мета: розширення уявлень про мистецтво скульптури, послідовність роботи художника, скульптора, поглиблення знань щодо пропор­ційних особливостей будови людини; удосконалення прийомів розумової діяльності на ґрунті аналізу, порівняння та узагальнен­ня істотних ознак живопису й скульптури; виховання художніх інтересів.

Обладнання: репродукції із зображенням різних творів скульптури; живописна картина; зразки скульптури малих форм.

Хід заняття №1

І. Бесіда про мистецтво скульптури.

-        Які види образотворчого мистецтва ви знаєте? (Живопис, гра­фіка, скульптура, декоративно-ужиткове мистецтво, архітектура.)

Кожний вид мистецтва має свою мову, яка властива лише йому. Живописець працює на полотні. За допомогою ліній та кольору він створює уявлення простору, об'єму, глибини.

-        А як працює скульптор? Що таке скульптура?

На площах міст та у парках височать пам'ятники. Це – скульп­тури. Бачимо їх на могилах героїв, ними прикрашають парадні зали громадських будівель; на фасадах розміщують герби, рельєфи. Скуль­птурні статуетки є у багатьох з нас вдома. Отже, зі скульптурою ви добре знайомі і самі займалися цим мистецтвом, ліплячи фігурки з пластиліну та глини.

Перегляд ілюстрацій із зображенням скульптурних композицій.

Скульптура - одне з найдавніших мистецтв. Колись люди помі­тили, що на глині залишаються відбитки, а в творчих руках цей мате­ріал перетворився на фігурки людей, тварин, предмети побуту. З цього й почалось мистецтво ліплення. З часом уміння ліпити, вирізьблювати й висікати вдосконалювалося, людина освоювала нові матеріали: де­рево, камінь, метал. Так виник своєрідний вид мистецтва - скульпту­ра. Нам відомі скульптури, що їх було створено багато тисячоліть то­му майстрами Єгипту, Індії та Греції. Слово «скульптура» придумали стародавні римляни і означає воно «вирізання», «висікання».

Легенда

Колись, дуже давно, жив у Стародавній Грегії скульптор. Він цілими дня­ми працюваву своїй майстерні.

Звали його Пігмаліон. Багато днів він створював статую дівчини, яку назвав Галатеєю. Статуя вийшла такою чарівною, що скульптор закохався в неї. Він дуже бажав, щоб мармурова Галатея стала живою, й богиня Афродіта оживила її.

Як і живописець, скульптор передає у своїх роботах характер людини, її внутрішній світ. Почуття людини ми читаємо по рисах її обличчя, але жест, рух також говорять про душевний стан, навіть складки одягу мають змогу посилити виразність скульптури.

Ось перед вами богиня перемоги Ніка (Ніка Самофракійська; бл. 180 р. до н.е.). Створена невідомим античним скульптором, ця статуя стояла колись на високій скелі. У неї не збереглося ані голови, ані рук, але, незважаючи на це, ми відчуваємо її стрімкий рух уперед. Складки її одягу, що тріпотять від пориву вітру, ще більше підкреслюють рух і хвилювання, які охопили Ніку.

Скульптура – це твори мистецтва, що мають об'ємну форму й виконуються з твердих або пластичних матеріалів. Головний худож­ній засіб скульптури – це реальний об'єм.

Скульптура буває портретною (портрети історичних діячів або історичні композиції), побутовою (побутові сцени), анімалістичною (коли зображують тварин).

Ще скульптуру поділяють на круглу, коли вона об'ємна і її мож­на обійти й роздивитися з усіх боків, та рельєфну – скульптуру на площині, що лише частково виступає над поверхнею. Вид рельєфу, у якому зображення виступає з площини на половину свого об'єму, називається барельєфом. Вид рельєфу, у якому зображення виступає бі­льше, ніж на половину свого об'єму, називається горельєфом.

Скульптуру висікають з каменю, відливають з металу й гіпсу, вирізують з дерева, виліплюють з глини, пластиліну. У деяких країнах взимку проводяться конкурси скульптури, де матеріалом для об'ємних творів служить лід, а влітку - пісок.

Геніальний митець Мікеланджело визнавав лише різьблення. Форму статуї, її позу і пропорції він заздалегідь зазначав на малюнку й маленькій восковій моделі, а потім власноручно різьбив своїх могу­тніх гігантів - Давида, Мойсея, «пов'язаних рабів» - з суцільної брили мармуру, відбиваючи від неї великі шматки і оброблюючи те, що за­лишилося. Мікеланджело говорив, що добре зробленою вважається та статуя, з якої не відколеться жодна частина, якщо її скотити з гори.

II.        Перегляд і аналіз демонстраційного матеріалу.

Пам'ятник Б. Хмельницькому (скульптор М. Мікешин, архі­тектор В. Ніколаєв, 1889 р.);

Пам'ятник київському князю Володимиру (скульптори П. Клодт,    В. Демут-Малиновський, архітектор О. Тон, 1853 р.).

III.        Підведення підсумків.

Хід заняття №2

І. Бесіда «Послідовність творчої роботи скульптора».

-        Чи подобається вам скульптура? Чим?

Робота творця пов'язана з великими труднощами. Випадково відколовши зайве, скульптор вже не зможе виправити свою помилку. Він повинен уявно бачити в кам'яному масиві майбутню статую з та­кою виразністю, неначе вона вже існує і її треба звільнити від кам'я­ного полону. Скульптор починає роботу над майбутнім пам'ятником з виготовлення ескізу, невеликого за розміром твору, у якому передає свій задум. Ескіз виконується з глини, пластиліну, іноді з воску. Знайшовши загальну композицію, автор відтворює ескіз більшого розміру з м'якого матеріалу, а потім переводить його у тримкіший. У великих скульптурах фігуру закріплюють на металевому, дерев'яному або дротяному каркасах.

-        Назвіть основні етапи роботи скульптора?

Послідовність творчої роботи скульптора

  • Задум митця.
  • Вибір характерної" моделі - типажу.
  • Композиційна побутова твору на площині та в об'ємі.
  • Виконання роботи в матеріалі, яке, у свою чергу, включає:
  • виготовлення каркасу;
  • виготовлення твору пластичними матеріалами.

Щоб установити пам'ятник на території міста (села), треба: 

  • Виготовити п'єдестал для пам'ятника.
  • Спланувати територію.
  • Розбити газони, прокласти доріжки.
  • Встановити освітлення.
  • Виготовити та встановити огорожу.

-   Визначитись, де буде розміщено місця для відпочинку.

•        Висадити дерева та кущі.

Для гармонійного поєднання природного ландшафту з творін­ням скульптора необхідно враховувати всі ці фактори. Зрештою всі вони впливатимуть на сприймання твору глядачем. І тому для встано­влення скульптурної групи, пам'ятника, монумента, обеліска залуча­ються спеціалісти-архітектори. Спільними зусиллями архітектора та скульптора втілюється задум авторів.

II.        Організація фотовиставки «Пам'ятники рідного міста».

На території нашого міста (села, району) також установлено скульптурні зображення, присвячені певним людям або подіям, які відбувалися на цій території. Охарактеризуйте їх.

III.        Завдання «Юний скульптор».

Учням пропонується розглянути план-схему території школи. Завдання полягає в тому, щоб у ролі скульпторів та архітекторів виконати план-ескіз розмі­щення скульптурної композиції «Дитинство» серед природного ландшафту тери­торії школи.

IV.        Підведення підсумків.

АРХІТЕКТУРА ЯК ЧАСТИНА КУЛЬТУРИ НАРОДУ

Мета: формування уявлень про мистецтво архітектури і професією архітектора; розвиток елементів творчої уяви, естетичного смаку, здатності висловлювати оцінні судження; виховання інтересу до архітектурних пам'ятників рідного краю.

Обладнання: фото сучасних будинків і споруд, історичних пам'ятни­ків архітектури; репродукція картини І. Григор'єва «Будова».

Хід заняття №1

І. Бесіда «Що я знаю про мистецтво архітектури».

-        У кожного з нас є дім. Ми прагнемо, щоб він був красивим,
привабливим, зручним. Але так було не завжди. Перші люди жили в
печерах, у яких можна було сховатися хіба що від дощу. Минав час і
людина постійно вдосконалювала умови свого життя. Першими, най­
простішими оселями були землянки, глиняні мазанки, очеретяні ку­рені. Такі помешкання ще й досі можна побачити в деяких кочових
народів. Вони зазвичай схожі за формою й різняться лише матеріа­лом, з якого їх зроблено. У процесі розвитку людства з'явилися де­рев'яні хати, а згодом їм на зміну прийшли кам'яні та цегляні буди­нки.

З давніх-давен люди намагалися покращити техніку будівниц­тва, віднаходили нові будівельні матеріали, технології, механізми.

  • Що роблять будівельники?
  • Що таке архітектура?

Так, люди, які споруджують будинки, називаються будівель­никами. А мистецтво проектування й будівництва різних споруд на­зивається архітектурою. Усі споруди, які нас оточують, - школи, ди­тячі садки, будинки, кінотеатри, магазини - усе це архітектурні об'єкти.

За призначенням архітектура поділяється на такі підвиди:

  • житлова (приватні житлові будинки, дачі, квартири);
  • культова (церкви, мечеті, каплиці);
  • громадська (школи, клуби, магазини, пошти, банки, виста­вкові зали, музеї);

-        промислова (фабрики, заводи).
Перегляд ілюстрацій, малюнків.

-        Розгляньмо будь-який будинок і визначимо, з яких елемен­тів він складається (зі стій, дверей, вікон, даху і фундаменту).

На фундаменті будинок стоїть міцніше і твердіше, крізь вікна до будинку потрапляє сонячне світло, через двері до приміщення заходять люди, а дах і стіни захищають нас від спеки й холоду.

Люди живуть всюди: на холодній півночі, на спекотному пів­дні, в степах і в пустелі, у лісах і горах, навіть на поверхні водо­ймищ. З чого тільки не будують вони своїх жител! Бетон, скло, цег­ла, дерево, камінь, папір, тканини...

Близько двадцяти тисяч років тому там, де зараз стоять міста й села України, ходили луками й долинами величезні стада мамон­тів. Наші предки полювали на них, м'ясо вживали в їжу, а з кісток і шкіри будували собі житла. Згодом, щоб захистити себе від нападу ворогів, люди з каменю будували фортеці, замки, які збереглися і до наших часів як пам'ятники архітектури. У селах люди виготовляли будинки з дерева. Підґрунтя народної архітектури закладено в гли­боку давнину.

II.        Заочна подорож «Житло наших предків».

- Будуючи житлові приміщення, наші предки обирали ділянки землі, розташовані поблизу водойм, захищені від вітрів, ураховува­ли особливості рельєфу місцевості.

Поблизу дороги забудова зазвичай велася в низку і по один бік. Поруч Із житловим приміщенням селяни зводили господарі споруди: хлів, стайню, комору та Ін. Стіни будинків селяни зводили з дерева, глини та очерету, рідше - з каменю й цегли та інших матеріалів. Дахи будинків покривалися переважно соломою, очеретом, дошками. З фа­саду житлового приміщення прорубували два вікна, І ще одне - з при­чілкового боку.

Ввійшовши до оселі, ми завважуємо, що найбільше місця в кім­наті займає піч. За нею стоїть лежанка, над якою кріпиться жердка для білизни. Біля печі - ослінчик для цеберок із водою. Зліва або праворуч від входу - мисник і вішалка для одягу. Попід вікнами з правого боку - довга лава, біля неї - стіл.

Над столом, у верхньому правому куті, образи, прикрашені ру­шниками. Під причілковою стіною скриня для збереження святкового одягу та сімейних скарбів. На всю довжину кімнати підлогу застелено домотканими доріжками. У більш заможних оселях підлога була дере­в'яною, у всіх інших – звалькована глиною.

III.        Завдання «Знайди спільне».

Учням пропонується порівняти інтер'єр сучасної оселі й оселі глибокої давнини.

IV.         Підведення  підсумків.

Хід заняття №2

І. Бесіда «Сучасна архітектура».

-        Сучасні архітектурні споруди дуже різноманітні. У селах вони
здебільшого, одно- чи двоповерхові. У містах – багатоповерхові. Але
якими б не були будинки, у них є багато спільного – дах, двері, вікна,
фундамент, димар.

Над спорудженням будинку працюють багато людей різних спеціальностей: архітектори, художники, будівельники, електрики, сантехніки, паркетники, малярі й т. ін.

II. Аналіз репродукції картини І. Григор'єва «Будова».

  • Розгляньте репродукцію картини. Як художник зобразив буді­вництво?
  • Поясніть назву картини.
  • Наразі з розвитком науково-технічного прогресу в будівництві, крім традиційних матеріалів (бетон, камінь, глина, цегла, дерево), ви­користовують новітні розробки вчених (металоконтрукції, металопластик, пластик, блочні конструкції, піноблоки тощо.). Завдяки новим міцним та привабливим будівельним матеріалам архітектори створю­ють будівлі різноманітних форм, перекривають суцільними дахами величезні спортивні та громадські споруди, будинки ростуть у висоту. Уже стали звичними для нас житлові будівлі на 12, 16 і більше повер­хів. Краєвиди міст прикрашають хмарочоси. Для економії місця будуються підземні комплекси.

У кожному місті, районі є плани забудови населених пунктів. Водночас держава турбується про збереження історичних та архітек­турних пам'яток. За планування забудови відповідає головній архітек­тор району, міста. Він разом зі своїми підлеглими працює над тим, щоб, окрім культових, житлових, громадських, промислових будівель, було передбачено й місця для відпочинку, прикрашені скульптурами, фонтанами; щоб ми могли милуватися зеленими насадженнями.

Отримавши замовлення, архітектор виготовляє проект майбут­ньої споруди, яка повинна бути міцною, корисною й привабливою. Архітектурний проект – це майбутній будинок на папері, де визначе­но, скільки вікон, дверей, стін він матиме, який у нього буде дах і фу­ндамент. Для того, щоб будівельники могли уявити задум архітектора, він малює будинок з кількох боків, а також зсередини.

Ми такий збудуєм дім, Щоб сміялось сонце в нім!

Проблемами великих міст є велика загазованість, шкідливі ви­киди в атмосферу промислових підприємств, котелень. Аби послабити цей згубний вплив, будуються об’їзні дороги навколо міст, багато промислових підприємств виносяться за межі житлових районів, впроваджуються різноманітні екологозахисні заходи. Суспільство бо­реться з такими явищами, як вандалізм, псування будинків, зелених насаджень, газонів.

Тільки та людина, яка вміє цінувати красу, працю інших людей, зможе допомогти виправити негативну ситуацію у великих містах.

  1. Організація фотовиставки «Архітектура рід­ного краю».
  1. Підведення підсумків.

ЯК ТЕБЕ НЕ ЛЮБИТИ, КИЄВЕ МІЙ!

Мета: розширення уявлень про архітектуру як мистецтво проектуван­ня й будівництва споруд на прикладі м. Києва, формування еле­ментарних знань про ландшафтну архітектуру, ознайомлення з пам'ятками писемності й архітектури Київської Русі; збагачення словника історичною лексикою; виховання інтересу до минулого рідної Вітчизни.

Обладнання: книги «Княжа Україна» Олександра Олеся, «Повість минулих літ»; кольорові фото з краєвидами Києва, пам'ятного знаку Києва, архітектурних споруд у стилі бароко архітектора Б. Растреллі: Андріївської церкви та Марийського палацу; малюнок «Київ древній»; для учнів: альбом, кольоровий папір, деталі аплі­кації (вирізані за трафаретами), клей.

Музичний репертуар:

  1. Пісня «Батьківщина», муз. Г. Татарченка, сл. А. Матвійчука.

Пісня «Києве мій», муз. Пл. Майбороди, сл. Д. Луценка.

Хід заняття

І. Бесіда «Історична архітектура міста Києва». Звучить пісня «Батьківщина», муз. Г. Татарченка, сл. А. Мат-війчука.

  • Яка столиця нашої Батьківщини?
  • Що ви знаєте про Київ?

Києве, столице, 

Серце України, 

Не забудь днів слави, 

Не хились в журбі!..

Р. Завадович

Демонстрація ілюстрацій (фотографій) міста Києва.

-        Чим вражає вас це місто? (Церкви з золотими вежами і хрес­тами, високі будинки, багато зелені, магістралі, парки, пам'ятники.) А чого особливо багато? (Церков.)

Так. Ось Києво-Печерська лавра, Софійський собор, Свято-Володимирський собор, Михайлівський собор, Видубицький монас­тир. Ці архітектурні споруди побудовано в минулих століттях. Про що це свідчить? (Що наші пращури шанували Христову віру, тому й бу­дували такі великі і красиві храми.)

Ці прекрасні споруди є національними святинями, своєрідним літописом часів Київської Русі, увічненням славної історії українсько­го народу.

  • Як ви думаєте, легка це була праця? (Ні, бо не було ні машин, ні підйомних кранів, усе робилося руками майстрів.}
  • Але перш, ніж побудувати таку величну споруду, треба її при­думати. Як називається той, хто придумав цю споруду? (Архітектор, скульптор.)

А як це все починалось? Про це написано в Історичній пам'ятці «Повість минулих літ» літописцем Нестором. Демонстрація книги й портрета Нестора.

-        Розгляньмо ікону «Проповідь апостола Андрія на Київських
горах». Послухайте уривок з пам'ятки українського письменства і ска­жіть, що віщував Андрій Первозваний.

Святий Андрій на київських горах

Андрій Первозваний навчав наших людей Христової віри. Від Корсуня рушив угору Дніпром. Став під горами на березі ріки й сказав до учнів, які були з ним:

-        Чи бачите ці гори? На цих горах возсіяє благодать Божа і буде велике місто.
І піднявся на ці гори, поблагословив їх і поставив хрест.

Демонстрація малюнків «Древній Київ», «Знак Києва».

Легенда про заснування Києва Були три брати: один на ім'я Кий, другий Щек, а третій Хорив, і їхня се­стра Либідь. Вони побудували місто і в ім'я старшого брата назвали його Київ. Навколо граду був ліс великий. Вони ловили в ньому звірів, бо були муд­рі й розумні. Називалися полянами. Кий княжив у полян. Ходив до Царгорода. Було це у VI- VII столітті по народженню Христа.

Із пам'яток письменства

  • Хто засновував місто?
  • На честь кого було названо місто Києвом?
  • Що було навколо міста?
  • Чим опікувався князь?

II.        Читання вірша про Київ.

Над самим Дніпром на горах, 

Огороджений з боків 

Ровом, мурами, й валами, 

Київ виріс і розцвів. 

На сторожі коло його, 

Наче батько, став Дніпро, 

Наче батько сину, ніс він 

З півдня й півночі добро.

Олександр Олесь

-        А чи знаєте ви, чому поет так каже про Дніпро? По Дніпру
проходив річковий торговий шлях з півночі на південь. Цей шлях вів
до Константинополя - величезного ринку.

Демонстрування книги Олександра Олеся «Княжа Україна».

Минали роки, століття. Кожне покоління залишало якийсь слід у вигляді архітектурних пам'яток. Багато з них було зруйновано під час нападів різних ворогів, бо Київ завжди всіх приваблював, до нього тяглися недобрі руки. І вся історія його пов'язана з боротьбою, крово­пролиттям, стражданнями. Та він вистояв, усе виніс і зумів зберегти ту неповторність, ту величність, яку ми бачимо зараз. Помилуймося ще раз красою столиці.

Демонстрація київських краєвидів.

III.        Слухання пісні.

Звучить пісня, «Києве мій» муз. Пл. Майбороди, сл. Д. Луценка.

Грає море зелене, 

тихий день догора.

Дорогими для мене

стали схили Дніпра,

де колишуться віти

закоханих мрій...

Як тебе не любити, Києве мій!

В очі дивляться канни,

серце в них переллю.

Хай розкажуть коханій,

як я вірно люблю.

Буду мріять і жити

на крилах надій,

Як тебе не любити, Києве мій!

Спить натомлене місто

тихим, лагідним сном.

Ген вогні, як намисто,

розцвіли над Дніпром.

Вечорів оксамити,

мов щастя прибій...

Як тебе не любити, Києве мій!

  • Як у пісні оспівується столиця нашої Батьківщини?
  • Які почуття викликає у вас ця пісня?

IV. Аналіз ілюстрації монумента братам і сестрі над Дніпром.

  • Як зобразив скульптор Либідь?
  • Чому вона стоїть на човні спереду, а лицарі позаду?
  • Чому розпростерла руки? (Гостинно запрошує, захоплена красою, а, може, закриває місто від ворогів.) То хіба ж розумно, без зброї зустрічати ворогів слабій жінці? (Вона може зупинити ворога своєю красою, щирістю, любов'ю. Хіба хто посміє піти з мечем на жінку, та ще й неозброєну? А може, тому, що впевнена в спритності своїх братів, які стоять на сторожі.)

Так, вона справді і захоплює красою, і гостинно запрошує, і, як Берегиня, захищає те надбання віків, ту.працю, яка вкладена в ство­рення міста, витвори людських рук, пам'ять народу і його генія.

  • А що символізують крила? (Прагнення до волі.)
  • Давайте ще раз поглянемо на архітектурні споруди м. Київа. Демонстрація зображення Марийського палацу.

Підведення підсумків.

Додатковий матеріал

 

Київські вулиці. Осінь. Каштани. 

Гомін гудків заводських. 

В скверах, де листя лежить осіяне, 

Щебет пташиний затих.

Небо І лине, і тане, 

Осінню пахне кругом. 

Київський вечір, каштани, 

Даль золота за Дніпром.

Гасне, як синь небозводу, 

В небі огонь янтаря, 

І задивилась у воду 

Тиха й багряна зоря.

Хвиль зачарована грою, 

Дивиться в лоно живе. 

А по Дніпру за водою 

Жовтеє листя пливе.

В. Сосюра

МУЗИКА МОГО НАРОДУ

Мета: Актуалізація знань про музичне мистецтво і пісенний тип музики. Розширення уявлень про народну музику, види народних пісень, їх роль і місце у житті людей, про спосіб передачі і збереження музичного фольклору. Стимулювання відчуття краси народної музики. Виховання любові і поваги до традицій українського народу.

Обладнання: малюнки, фотографії, слайди Із зображенням музичних інструментів; репродукції картин К. Трутовського «Колядки в Україні» та Ю. Кугач «Біля колиски».

Музичний репертуар:

  1. Аудіозапис українських народних пісень: «Котився сніпо­чок»; «Ой на горі то женці жнуть»; «Чом ти не прийшов»; «Дощик»; «Ой гиля-гиля, гусоньки, на став».
  2. Колядки, щедрівки (за вибором).
  3. Пісня «Колискова мамі й землі», муз. М. Ведмедері, сл. М.Сингаївського.
  4. Я. Степовий. «Колискова».

Епіграф:                              Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине... 

От де, люде, наша слава, 

Слава України!

Т. Шевченко

Хід заняття №1

I.        Вступна бесіда.

  • Хто пише музику? (Композитор.)
  • Чи звернули ви увагу на те, серед пісень, які ви співали або слухали на уроках музики, одні називалися народними, а інші пов'яза­ні з ім'ям певного композитора. Які це пісні?

Така музика називається авторською (композиторською). Ком­позиторські пісні мають своїх авторів і виконуються так, як написали їх композитор і поет. А є ще одне «джерело» музичного мистецтва -це народна творчість.

-        Що ви знаєте про народну музику?

Музику придумали дуже давно, коли ще не було професії ком­позитора, її складали народні музиканти, передаючи в спадок своїм дітям та онукам. Така музика живе й у наш час. її називають народ­ною.

II.        Завдання «Розпізнавання пісні».

Учням пропонується прослухати дві пісні («Ой гиля-гиля, гусоньки, на став» і «Відлітали журавлі» В.Івасюка) і визначити, яка з них народна, а яка напи­сана композитором.

-        Багатюща музична скарбниця накопичена українським наро­дом за віковічну історію. Свої пїсні й інструментальні награвання на­род творив упродовж століть, передаючи їх від покоління до поколін­ня, досягаючи довершеності й високої мудрої простоти, залишаючи в них лише найцінніше, створюючи численні варіанти. Навіть найгеніальніша людина не змогла б за своє коротке життя виконати подібну роботу. Звідси найвища художня цінність кращих зразків народної музики, їх неперевершена краса й досконалість. Ця музика – народна історія, жива, яскрава, соковита, сповнена пристрасті й правди.

Віки-роки спливали, 

їх пам'ять берегла... 

Ще нот тоді не знали, 

а музика – була!

Вона допомагала 

селянам у жнива, 

вона спостерігала 

і свята, і дива.

Вона у люту днину 

лишала рідшій дім 

і боронить країну 

йшла з маршем бойовим.

А як весняно квітла 

вона в святкові дні! 

І прикрашали житла 

її дзвінкі пісні.

Вона пливла роками 

у хороводі днів, 

до доньки йшла від мами, 

від батька – до синів.

Ту музику чудову, 

яка не знала нот, 

плека, як рідну мову, 

і береже народ.

  • Скажіть, про яку музику йдеться у цьому вірші.
  • Яку роль відігравала музика в житті людей у давнину?
  • Чому народ береже свою музику?
  1. Завдання. Поясніть зміст вислову «музика, яка не знала нот».
  1.  Підведення підсумків.

Хід заняття №2

І. Бесіда про жартівливі й танцювальні пісні. 

Звучить народна жартівлива пісня. «А продай, бабусю, бичка» (або «Ти ж мене підманула»; «Сіяв мужик просо»).

-        Пісні цього жанру стали вираженням віри народу в свої сили,
любові до життя. У них знайшов вияв природний гумор, відобразили­
ся кращі якості людини праці - розум, спритність, дотепність.

Виконання жартівливих пісень потребує масовості, бо розрахо­вані на співучасть, на те, щоб дотеп, жарт був почутий, розрадив І розвеселив слухачів. Жартівливі пісні часто виконуються як приспів­ки до танцю.

Зверніть увагу на жвавість, простоту мелодії, чіткість ритму жа­ртівливої пісні, яку ви зараз почули.

Такі ж особливості властиві й танцювальним пісням, які здебі­льшого виконуються соло або хором у супроводі народних інструмен­тів.

Звучить народна танцювальна пісня. «Дощик» у виконанні тріо бандуристок.

II.        Завдання. Вказати характерні особливості танцювальної
пісні. Порівняти із жартівливою піснею.

III.        Бесіда про обрядові пісні

-        Колись у кожній місцевості України існували свої варіанти об­рядів, звичаїв, пісень, але основний їх зміст полягав у тому, щоб си­лою слова й обрядових дій сприяти добробуту родини, багатому вро­жаю. Прикладом обрядових пісень є колядки й щедрівки.

Колядки співалися на Різдво, тому в них найчастіше наявні релі­гійні мотиви – уславлення Христа І Божої матері (Діви Марії).

Призначення щедрівки полягає у тому, щоб закликати щедрість природи величальними піснями.

-        А чи знаєте ви обряди колядування та щедрування?
Колядували переважно хлопці, ходячи по дворах із саморобною

зіркою. У новорічну ніч щедрували переважно дівчата, а в перший день Нового року провідну роль перебирали на себе діти, які мандру­вали від хати до хати, посипаючи навколо себе зерном і виголошуючи коротенькі віршики-побажання.

У кожній оселі радо чекали приходу ватаги щедрівників – це вважалося доброю прикметою, віщувало багатий врожай і добро­бут. Та перед тим як зайти до хати, щедрівники мали отримати за­прошення.

Отож, зібравшись на подвір'ї господаря, вони співали під вікна­ми: «Ой чи є, чи нема пан-господар вдома?» А вже зайшовши до хати, виконували величальні пісні господареві й господині, їхнім синові й доньці, іншим родичам.

Незмінними учасниками щедрувальних ватаг були костюмовані персонажі – Маланка (хлопець, вбраний у дівчачий одяг), Василько (дівчина, вбрана у хлопця), Дід-поводир з Козою (символ родючості й достатку), а також Чорт, Ведмідь, Циган, Циганка та Інші. Кожен із них мав виконувати певні дії: Коза – стрибати по хаті під вигуки при­сутніх, лякати рогами дітей, Маланка – встановлювати в хаті новий «лад», викликаючи сміх у присутніх. Господарі в цей час пригощали щедрувальників. Подякувавши господарям за гостинність, щедрівники йшли далі.

IV.        Аналіз репродукції картини К. Трутовського «Колядки в Україні».

  • Розгляньте репродукцію картини про обряд колядування.
  • Які асоціації викликала у вас ця картина?
  • Яку назву можна дати картині? Що спонукало вас так її назвати?
  • Який настрій вона створює?

V. Виконання щедрівок і колядок.

Учні співають «До святого Миколая», «Ой сивая тая зозуленька»; «Коляд, коляд, колядниця»; «Щедрівочка щедрувала»; «Ой хто, хто Миколая любить».

VI. Підведення підсумків.

Хід заняття №3

ї. Бесіда про жниварські пісні.

-        Народна музика – це народна історія, жива, яскрава, соковита,
сповнена краси й мудрості. Нас чарують мелодійні пісні й думи, бар­висті коломийки та ліричні хороводи, троїста музика й перебори кобзи-бандури.

Наразі ми продовжуємо нашу бесіду про те, як створювалася народна музика.

Звучить народна пісня «Котився сніпочок» (або «Косарі», «У понеділок раненько»).

Український народ з давніх-давен зберігав давньоруські звичаї свят і пов'язаних з ними пісень річного землеробського кола, якими супроводжували зустріч Нового року, прихід весни, збирання урожаю тощо. Зокрема, головними піснями літньо-осіннього циклу були жни­варські пісні.

Жнива – підсумок важкої праці хлібороба. В Україні до початку жнив готувалися і як до великого свята, і як до важкої відповідальної роботи, коли доводилося працювати від світанку до смеркання, не­зважаючи на спеку й спрагу. Зміст жниварських пісень – похвала ниві, врожаю, сонцю, господарю, трудівникам. Жниварські пісні відзнача­ються винятковою простотою та реалістичністю, надзвичайною щирі­стю й лагідністю.

II.        Бесіда про троїсті музики

-        З дитинства вам доводилося бачити народні інструменти, а де­
яким з вас навіть грати на них, адже звичайна сопілка є не просто іг­рашкою, а народним інструментом. Троїсті музики – найпоширеніший
у минулому в Україні тип народного інструментального ансамблю.
Створення троїстої музики як основи розвитку народної інструмента­льної творчості було великим досягненням у житті простого народу.

На площах міст великих, 

у мальовничих селах, 

на святах різноликих 

та ярмарках веселих 

із бубнами й сопілками, 

таланти, не базіки, 

народ свій звеселяли 

троїстії музики.

  1. Завдання «Чарівні інструменти».

Демонстрація малюнків із зображенням музичних інструментів.

Учням пропонується написати назви народних музичних інструментів, на яких грали кобзар, балалаєчник, домрист, волинщик, гусляр, гітарист.

-         В Україні впродовж віків розвивалася троїста музика. А знаєте
чому народний інструментальний ансамбль назвали троїстою музи­
кою? Тому, що до його складу входили три виконавці: скрипаль, цим­
баліст (або виконавець на іншому Інструменті) й бубніст. У централь­
них областях України найпоширеніші типи троїстої музики – скрипка,
басоля й бубон; скрипка, цимбали, бубон або барабан (у західних областях). Нерідко до складу ансамблю додавалася сопілка.

Легенда про троїстих музик

Три легені – скрипаль, цимбаліст і сопілкар — закохалися в одну дівчи­ну. Вибираючи собі нареченого, красуня запропонувала їм прилюдно змагати­ся у грі: чиє виконання визнають найліпшим – з тим і одружиться.

Кожен із парубків грав на своєму інструменті найулюбленішу мелодію. Та виконання було таким майстерним, що жоден не одержав переваги. Тоді дівчина звеліла їм зіграти одну й ту саму пісню, але й цього разу надзвичайно важко було виявити найкращого...

Залишилося останнє: грати легеням разом. Та від сумісної гри народи­лася нечувана досі чарівна музика і народ вирішив — не слід розлучати легенів. А музику ту назвали троїстою музикою.

Наразі, залишивши за собою традиційну назву, українські ін­струментальні ансамблі значно розширили свій склад: струнні інстру­менти представлені скрипкою, басолею або контрабасом, цимбалами,

Інколи бандурою; духові – флейтою, кларнетом, сопілкою, зрідка тру­бою; клавішні - гармонією або баяном; ударні – барабаном разом з мідними тарілками чи бубном. Усі вони зустрічаються в народних ан­самблях у найрізноманітніших поєднаннях. Проте є такі, без яких ро­бота ансамблю неможлива – це скрипка й цимбали.

Звучить мелодія у виконанні українського інструментального ансамблю.

  • У чому полягає своєрідність звучання троїстих музик?
  • Чим відрізняється звучання троїстих музик від інших ансамб­лів?
  1. Гра «Підбери інструменти для народного анса­мблю».

Учням пропонується набір із чотирьох музичних інструментів для народ­ного ансамбло. Необхідно виключити зайвий.

V. Підведення підсумків.

Хід заняття №4

І. Бесіда про історичні пісні.

-        Поговоримо про виникнення, особливості виразності тексту й
мелодії історичних пісень і дум.

Герої історичних пісень і дум – історичні особи або безіменні герої, подвиги яких викарбувалися в народній пам'яті.

Дума – це оповідь-спів у супроводі кобзи (бандури) або ліри. У більшості дум розповідається про історію українського народу, його працьовитість і мужність.

Звучить маршова козацька пісня. «Ой на горі то женці жнуть».

Ця пісня розповідає про часи турецько-татарського лихоліття, пожеж, руїн, про героїв боротьби українського народу з турками і ор­динцями понад 350 років тому. Далеке минуле нашого краю. Українсь­кий народ-хлібороб з давніх-давен жив мирною працею, обробляючи зе­млю, вирощуючи жито-пшеницю. Але, відбиваючись від кочівників, за­гарбників з півдня і заходу, змушений був виділяти найхоробріших чоловіків-козаків для захисту своєї рідної землі.

-        Якими засобами поезії та музики виражаються у творі муж­ність, відвага, рішучість народу в прагненні відстояти незалежність Батьківщини?

II. Читання оповідання «Історичні думи та пісні».

Українські народні думи та пісні відомі в усьому світі. Зазвичай їх виконували кобзарі, бандуристи чи лірники.

Назви народних співців-музик походять від назв музичних інструментів, на яких вони грали: кобзи, бандури та ліри.

Улюбленим музичним інструментом українського народу була кобза. Найдавніша кобза мала лише три струни. Такий інструмент був відомий ще з часів Київської Русі. Поступово кобза ускладнювалась, на ній ставало дедалі більше струн. Пізніше таку ускладнену кобзу називали ще й бандурою, але на­зва «кобза» теж збереглась. Тому один і той самий інструмент часто звуть і кобзою, і бандурою.

На хороших, співучих бандурах було по 8 - 10 струн. А на деяких навіть по 30 – 40 струн! Така бандура ніби співала, як скрипка, ніби говорила, словами промовляла,

Хто ж оті талановиті співці-музики, які донесли до нас перлини народ­ної творчості - думи та історичні пісні?

Вони були здебільшого сліпими. Одні з них втратили зір через хворобу. Інші були скалічені у битвах з ворогами або в турецькому полоні.

От історія одного кобзаря - Степана, про якого розказує Тарас Григо­рович Шевченко. Степан був запорізьким козаком. Одного разу козацькі човни-чайки прибило до ворожого берега. Степан потрапив у полон, у турецьку не­волю. Він тікав, але його піймали й осліпили.

І згадав сирота Степан у неволі                 Кайдани ламає,

Свою далеку Україну,                                        Утікає на вольную волю...

Нерідного батька старого,                         Уже на третьому полі

І коника вороного,                                         Турки-яничари догнали,

І нерідную сестру Ярину.                         До сповпа в'язали,

Плаче-ридає,                                         Очі виймали.

До Бога руки здіймає.                                        Гарячим залізом випікали...

За Б. Карданом

  • Про який народний інструмент йдеться в оповіданні Б. Кардана?
  • Як називають виконавців історичних пісень?

III.        Виконання підголоску до мелодії українсь­кої народної історичної думи «Маруся Богуславка».

Звернути увагу учнів на високий моральний дух героїв: незважаючи на багаторічні поневіряння у турецькій неволі, козаки не втрачають надії на повернен­ня на рідну землю, сповнені почуття власної гідності, стійкості, дотримуються національних звичаїв.

  • Порівняйте історичну думу з історичною піснею.
  • Які спільні риси та відмінності ви помітили у цих творах?

IV.        Підведення підсумків.

Хід заняття №5

I.        Бесіда про колискові пісні.

Звучить музика. Я.Степовий. «Колискова».

-        Коли в сім'ї народжується дитина, поруч з нею постійно мату­
ся. А коли вона кладе дитинку спати, то співає пісні. Як вони назива­ються? Як матуся співає їх?

Колискові пісні належать до української народної творчості. Вони призначені тільки для одного слухача, і діти мають одного вико­навця - матір або близьку людину. Свою любов І ніжність, бажання бачити своє дитя щасливим, здоровим, розумним мати виливає в не­вибагливих рядках і простій, спокійній мелодії, що відповідає ритму гойдання колиски.

-        Як ви розумієте народні вислови: «Колискова пісня, колискова,
- то найперша материна мова», «Слухало дитя колисаночки, засипало
та Й з роками підростало».

Звучить пісня. «Колискова мамі й землі», муз. М. Ведмедері, сл. М.Сингаївського.

Колискова пісня, колискова – 

То найперша материна мова. 

Пахне вона м'ятою І цвітом, 

Чебрецевим і суничним літом.

Колискова пісня, колискова –

То найперша материна мова. 

Пахне молоком і споришами. 

Скільки в ній ласкавості і шани.

Колискова пісня, колискова –

То найперша материна мова. 

Скільки в ній тривожності людської 

І надій, і сивини гіркої.

II.        Аналіз репродукції картини Ю. Кугач «Біля колиски».

  • Що ви бачите на картині? Який настрій вона створює?
  • Уявіть, що каже мати своїй дитині?
  • Яку назву ви дали б цій картині?

III.        Виконання колискових пісень «Повішу я ко­лисочку», «Котику сіренький».

-        Яке забарвлення слів «колисочка», «липочка», «вітрець», «ди­тиночку», «маленечку»? (Пестливе.)

  • Яка роль цих пестливих слів у пісні?
  • Яке призначення колискової пісні? (Щоб дитина спокійно заснула.)
  • Хто і як підступає до колисочки? Які бажання вкладає мати у слова колискової пісні?
  • Які почуття викликають колискові пісні?

IV.        Бесіда про ліричні пісні.

-        До української народної творчості належать і ліричні пісні.
Тематика ліричних народних пісень надзвичайно широка – про щас­ливе і нещасливе кохання, підневільне одруження, про безрадісну долю жінки, сирітську чи вдовину долю тощо. У ліричних піснях поетизується доброта і краса душі, її щедрість, вірність.

Звучить народна лірична пісня. «Чом ти не прийшов» (або «Несе Галя воду»).

  • Чи зворушила вас ця пісня своєю щирістю і безпосередністю?
  • Що відрізняє ліричну пісню від інших народних пісень?

V. Заключна бесіда з теми «Музика мого народу».

-        Пісенна творчість українського народу - нев'януча окраса його
культури. Красу і благородство душі, щирість і ласку, натхнення
вкладали у свої твори впродовж століть безіменні народні співаки й
поети. Пісні історичні й пісні кохання, жниварські та обрядові, жарті­вливі та танцювальні – уся історія народу і його побуту втілилась у
народній пісні. За всієї різноманітності жанрів пісенність, наспівність,
яскрава емоційність і ліричність - найхарактерніші риси української
народної музики.

Пісні 

Коли пісні мого краю 

Пливуть у різних голосах, 

Мені здається, що збираю 

Цілющі трави я в лугах. 

В піснях – і труд, і даль походу, 

І жаль, і усміх, і любов, 

І гнів великого народу, 

І за народ пролита кров. 

В піснях дівоча світла туга 

І вільний помах косаря, 

В них юність виникає друга, 

Висока світиться зоря...

М. Рильський

  • Які народні пісні нашої країни вам відомі?
  • Як збереглися та дійшли до нас старовинні народні танці й пісні.

VI.        Підведення підсумків.

УКРАЇНСЬКИЙ ФОЛЬКЛЬОР

Мета: поглиблення свідомих художньо-естетичних знань про влуч­ність, точність, красу усної творчості рідного народу; розвиток пізнавального інтересу до мистецтва слова, наочно-образного та логічного мислення, образної пам'яті, удосконалення зв'язного усного мовлення на основі розширення словникового запасу, від­працювання вмінь аналізувати зміст художнього матеріалу, опи­сувати деякі виражальні засоби, висловлювати найпростіші есте­тичні судження; виховання поваги до української мови, історії рі­дного краю, його культури.

Обладнання: український рушник; тематична виставка книг.

Хід заняття №1

I.        Бесіда «Що я знаю про український фольклор».

  • Наше сьогоднішнє заняття присвячене усній народній творчос­ті. Виникла вона дуже давно. Люди тоді ще не вміли писати, а переда­вали з вуст до вуст твори, різні за жанрами.
  • Ви чули таке слово «фольклор»? Що воно означає? Слово фольклор означає «народна творчість».

II.        Повідомлення учнів жанрові особливості на­родного фольклору.

1-йучеиь. Забавлянки (примовки).

Щоб маленька дитина розвивалася, зростала веселою, придумав наш народ забавлянки (примовки). 

Учні читають промовки: 

  • «Диби, диби»; 
  • «Лася-Парася»; 
  • «Печу, печу хлібчик»; 
  • «Зайчику, зайчику, де ти був?».

2-йучень. Мирилки.

Бувало, що між дітьми виникали суперечки. Тоді в пригоді ста­ють мирилки. Послухайте одну із них.

Учень читає мирилку «Мир-миром» напам'ять.

3-йучень. Скоромовки.

До народної творчості належать і скоромовки. Вони вчать дітей правильно, чітко вимовляти окремі важкі звуки. Часто їх швидке про­мовляння перетворює скоромовку у «спотиканку», коли той, хто праг­не швидко проказати, «спотикаючись», перекручує слова.

На місточку скоромовка

сіроманця стріла вовка.

Скоро мовить вовк почав –

ледь язик не поламав!

Бо булата скоромовка

для Івася – не для вовка.

4-й учень. Загадки.

Загадки – це стислі твори, підґрунтям яких є запитання. Умінню відгадувати загадки в давні часи надавалося дуже велике значення – воно було мірилом розуму й мудрості.

III. Конкурс «Хто швидше відгадає». 

Учням пропонується відгадати загадки. Наприклад: 

  • Має гребінь, та не може ним причесатись. (Півень.) 
  • У червоних чобітках, 

В білому халаті

Він весною прилетів

І сидить на хаті {Лелека.)

5-й учень. Прислів'я, приказки

У народному фольклорі відображалась людська мудрість, добро та зло, правда і кривда. Вивчаючи фольклорну спадщину рідного на­роду, ми маємо вчитись бути добрими, цуратися зла, прагнути стати кращими.

З сивої давнини дійшли до нас прислів'я і приказки, у яких ко­ротко та образно говориться про правду і кривду, добро і зло, муж­ність та боягузтво, щедрість і скнарість, любов до рідної землі, народу.

Прислів'я, приказки вживаються у розповідях. Вони підсилюють основну думку образними висловами, гумором, дотепністю, розумом і досвідом. Прислів'я – це влучні вислови з приводу почутого та поба­ченого.

IV. Читання прислів'їв і приказок.

  • Великий рости, щасливий будь, себе не хвали і іншого не гудь.
  • Хочеш собі добра – не роби нікому зла.
  • Поясніть зміст прислів'їв,
  • Близькими до прислів'їв є приказки. Послухайте, подумайте і скажіть, про яких людей так говорять:
  • Говорить так, ніби три дні не їв. 
  • Ганятися за двома зайцями.

V.         Народна гра «Росте будяк».

Народ підмітив: «Як дитина бігає і грається, так їй здоров'я усміхається».

Чимало ігор придумав і зберіг у своїй пам'яті народ. Пограємо в одну з них –«Росте будяк».

Ознайомлення з правилами гри

Учні утворюють два ряди: один рядок – дівчатка, другий – хлопчики. Вони припадають на одне коліно і кладуть руки один одному на плечі.

Рядок дівчаток – це морквяна грядка, рядок хлопчиків – грядка бурячків. До кожного рядочка підходять двоє Збирачів і першого, хто починає ряд, бе­руть за руки – один за ліву, другий за праву.

Починається пісня:

Росте буряк (або: морква, будяк) із землі. 

Або вирву, або ні. 

Раз, два, три

У ритмі пісні Збирачі легенько смикають буряка (моркву) за руки і на слові «три» - «витягають із землі».

«Вирвані з грядки» підбігають до кінця свого рядка і, припадаючи на коліно, чіпляються руками за того, хто попереду.

Іноді серед «городини» трапляється Будяк. Він не зразу піддається Зби­рачам, і щоб його «вирвати», треба проспівати пісню двічі.

«Вирвані» Будяки стають Збирачами, і гра продовжується.

VI.        Підведення підсумків.

Хід заняття №2

І. Бесіда «Народна казка як жанр українського фольклору».

- До народної творчості належать І народні казки. Народні казки виникли раніше, ніж люди навчились писати, тому їх не записували, а переказували один одному. При переказуванні ці казки змінювалися, ім'я автора забувалося за давністю, і казка ставала народною.

Народні казки поділяють натри групи:

  1. Казки про тварин, де головними дійовими особами виступа­ють тварини, які мислять, розмовляють. Ці казки найдавніші, бо наші предки цілком залежали від природи, від того, наскільки пощастить їм уполювати для прожиття якусь здобич і самому не стати чиєюсь здо­биччю. Ці казки відображають взаємини між людьми.
  2. Чарівні казки – про незвичайні події, предмети, уявних людей-велетнів, силачів, пригоди, різні перетворення (у звірів, риб, пта­хів). У них втілено віру давніх людей у чарівні властивості речей, істот.
  3. Побутові казки, які розкривають родинне й громадське жит­тя (про бідну сестру, лукаву жінку, лицаря, багатія тощо).

-        Наведіть приклади різних типів народних казок.

II.        Вікторина «З якої казки?».

Учням пропонується прослухати уривки з казок, які їм добре знайомі.

Перемагає учень, який першим правильно назве казку.

Наприклад.

Прибіг заєць до лисиччиної нори. Коли це лисичка вибігає, дивиться -зайчик стоїть на двох лапках біля хати. Вона його питає:

-        А чого ти прийшов?

Він каже:

-        Просили вовк, ведмідь, дикий кабан і я прошу, щоб ви прийшли зі сво­їм паном до нас на обід.

А лисичка йому:

-Яз ним прийду, але ви поховайтеся, бо він вас розірве.

(«Пан Коцький».)

  1. Інсценізація народної казки (за вибором).
  1. Підведення підсумків.
  • Що таке фольклор? Які жанри народної творчості вам знайомі?
  • Чим подобається вам український фольклор?

У СВІТІ КАЗКИ ЧАРІВНОЇ

Мета: збагачення знань про народну та авторську казку; активізація естетичних суджень на ґрунті встановлення взаємозв'язків мис­тецтв у процесі передачі авторського задуму, оцінювання мотивів вчинків казкових героїв, розвиток елементів уяви, фантазії, умін­ня відтворювати в художніх образах характерні особливості злих і добрих персонажів за мотивами українських та російських ка­зок; виховання естетичної потреби у спілкуванні з мистецтвом.

Обладнання: репродукції картин В. Васнєцова «Оленочка», «Іван-царевич на сірому вовкові», «Хатка на курячих ніжках», «Баба-Яга»; ілюстрації, малюнки до українських та російських народ­них казок; ілюстровані книжки; учнівські малюнки до казок.

Музичний репертуар:

  1. М. Мусоргський. Цикл «Картинки з виставки». «Хатка на ку­рячих ніжках (Баба-Яга)».
  2. П. Чайковський. «Дитячий альбом». «Баба-Яга».

Хід заняття

І. Вступна бесіда.

  • Пригадайте, який народний твір називається казкою? (Опові­дання про незвичайні, часом фантастичні події.)
  • Як казка прийшла до нас? (Розповідали бабусі, дідусі, батьки, вчителі, з телеекрана, зі сцени театру.)

Жила казка ще у давні часи, про які вже й стародавні книги не пам'ятають. І тепер живе вона в народі і творчості письменників! Бо вона – чудо з чудес людства! Дитинство невіддільне від неї. Прига­дайте, як слухали ви, затамувавши подих, про Курочку Рябу, Котика та Півника, Колобка, хитру Лисичку.

  • Які казки вам подобаються найбільше?
  • Як називаються казки, створені народом? (Народними.) Які на­родні казки ви знаєте?
  • Як називаються казки, складені письменниками? (Літератур­ними або авторськими.) Які з них вам відомі?

Учні діляться своїми враженнями.

Казка – мудрий порадник. Це вона дає перше уявлення про доб­ро і зло, правду і неправду, чесність і справедливість.

Казку люблять усі, бо в ній можна почути таке, чого й на світі немає, але водночас вона І поруч з нами, бо тут можна жити життям персонажів: радіти, сміятись, плакати та журитись разом з ними. А ще Казка примушує задуматись над тим, як ми живемо, як вчиняємо. Каз­ка – глибока й мудра книга життя. У казках прославляються мудрі, працьовиті, кмітливі, хоробрі, добрі персонажі й засуджуються під­ступні, злі, зрадливі, ледачі.

У кожній казці виражено довічну мрію людей – перемогу добра над злом.

ІІ. Гра-подорож «Місто казкове чекає на вас».

  • Сьогодні ми вирушимо до лісу, де живуть казкові герої. Але
    для цього нам не треба одягатися і не треба кудись Іти. Прогулянку
    казковим лісом ми з вами здійснимо за допомогою музики й картин.
    Так-так, мандрувати можна і уявно - у цьому нам допоможе мистецт­во, треба тільки уважно слухати музику й розглядати картини.

III. Аналіз репродукцій картин Віктора Васнєцова (казковий жанр).

« Оленочка»

-        Ми йдемо лісом і виходимо до невеличкого озера. Воно таке
глибоке, що вода в ньому здається чорною. А хто це сидить на березі,
на невеличкому сірому камені? А-а, зрозуміло, перед нами картина
Віктора Васнєцова «Оленочка».

Хмариться синє небо, глухо шумлять дерева. На околиці лісу, біля озерця, на сірому камені сидить самотня дівчинка.

Наближається зима, холодний вітер зриває й кидає на воду по­жовкле листя. Пливе воно тихим плесом озерця - жовте, червоне, ора­нжеве. Зачепиться листочок за камінець, за осоку, покрутиться і, віді­рвавшись, пливе далі.

Оленочка, схилившись і поклавши голову на коліна, сидить на березі і з сумом дивиться на плесо. До неї з води тягнуться стеблинки очерету, схиляються гілочки дерев, над її головою бачимо зграйку ла­стівок. Пташки ніби намагаються заспокоїти дівчину, розвіяти її тугу. А ялинки прикривають та обіймають дівчину своїми теплими, м'якими вітами: їм шкода сирітку. А небо похмуре й сіре, здається, що зараз впадуть на плечі Оленочки сльозинки дощу.

Художник ніби підкреслює, що природа співчуває їй і сумує разом з нею. У цьому співзвуччі настрою дівчинки і природи - суть картини.

На ній немає яскравих веселих тонів. Старенька сіра кофтина Оленочки гармоніює з сумним сірим небом. А темно-синя спідниця - з синюватими сутінками лісу. Лише обличчя дівчини виділяє художник ніжними тонами. Це примушує нас задуматися над глибокими, щирими й нерозгаданими почуттями, якими сповнена картина Васнєцова.

Але не будемо тривожити дівчинку: ми ж знаємо, що в цій казці у неї все буде добре.

  • Який настрій у героїні? Чому?
  • Якими засобами художник підкреслив настрій дівчинки?
  • Чи подобається вам ця картина? Чим?
  • Доберіть музику до картини.

«Іван-царенко на сірому вовкові»

-        Але що це? Ліс стає ще таємничішим і страхітливішим. Саме
таким зобразив ліс на своїй картині «Іван-царенко на сірому вовкові»
Віктор Васнєцов. І якщо в «Оленочці» ліс співчував героїні, то тут ліс
до героїв ворожий. Художник вибрав драматичний момент: Іван-
царенко й Олена Прекрасна мчать на сірому вовкові через лісові хащі,
позаду залишились переслідувачі, попереду - невідомість, розлука. На
землю спускаються сутінки, туман повзе між віттям стовбурів дерев-
велетнів. Темні фарби пейзажу виражають хвилювання, тривогу, від­
чуття небезпеки.

Стомлена дорогою королівна схилила свою голову на груди Івана-царенка. Уся її постать виражає смиренність. Погляд Івана-царенка, рух руки, навпаки, виражають сміливість, рішучість, намір захистити Олену Прекрасну. Два тоненьких деревця дикої яблуньки, обсипані ніжними квітами, - ліричне  порівняння. Художник неначе порівнює молодих людей із тендітними деревцями.

Сірий вовк буквально летить стрілою. Художник використав ілюзію зустрічного вітру - волосся дівчини розвівається. Фігури геро­їв у світлі сонця, що заходить, контрастно виділяються на темному фоні віковічного лісу, створюючи композиційний центр.

  • Який вираз обличчя у головних героїв?
  • Якими засобами художник підкреслив настрій Олени Прекрас­ної та Івана-царенка?
  • Чи подобається вам ця картина?
  • Які почуття вона викликає?
  • Доберіть музику до картини.

«Хатка на курячих ніжках», «Баба-Яга»

-        А ми подорожуємо далі дрімучим лісом. Про такий ліс у поемі
«Руслан і Людмила» писав Олександр Пушкін:

Дива там: лісовик там бродить, Русалка на гіллі сидить; На невідомих там доріжках Сліди нечуваних страхіть; Там хатка на куриних ніжках Без вікон, без дверей стоїть...

Таку саму «Хатку на курячих ніжках» ми бачимо на картині В. Васнєцова. А знаєте, хто живе у цій хатці?

Так, звичайно, тут живе одна з найвідоміших героїнь українсь­ких казок – Баба-Яга. Про її популярність свідчить і те, що навіть композитори створювали її музичні образи. Ми з вами вже знаємо, що музика теж здатна допомогти нам уявити образ якогось персонажа і, що цікаво, передати Його характер.

Звучить фрагмент музичної п'єси. М. Мусоргський. Цикл «Кар­тинки з виставки». «Хатка на курячих ніжках (Баба-Яга)».

Ви не почуєте жодного простого природного звуку: то зле бур­чання на низьких нотах, то якесь верещання на високих. Музика, що тільки-но кудись швидко мчалася, раптом майже зупиняється. І мело­дія незвичайна – на початку тупцює на місці, потім рухається ніби стрибками, то раптом починає кульгати, адже одна нога у Баби-Яги кістяна. І весь час вона в русі - летить кудись, шкандибає, злиться, буркоче, свариться.

Зовсім іншою зображує Бабу-Ягу композитор Петро Чайковський.

Звучить фрагмент музичної п'єси. П. Чайковський. «Дитячий альбом». «Баба-Яга».

В його музиці вона зовсім не страшна. Баба-Яга дуже заклопо­тана – у неї багато справ. І справді, згадайте: у деяких казках Баба-Яга може побурчати-побурчати, але потім все одно допоможе знайти по­трібну дорогу чи порадить щось корисне.

Ось якою уявляв собі Бабу-Ягу Віктор Васнєцов.

Учні переглядають репродукцію картини В. Васнєцова «Баба-Яга».

  • Що ви можете розповісти про Бабу-Ягу?
  • Яке обличчя у Баби-Яги? Чому художник зобразив її такою?
  • За допомогою яких засобів художник передав характер Баби-Яги? (За допомогою кольору. У неї зігнутий, великий ніс, випуклі очі, настовбурчене волосся, непривабливий вигляд. Одяг темного, сірого, невиразного кольору.)

IV. Підведення підсумків.

МИСТЕЦТВО ТЕАТРУ

Мета: формування уявлень про театральне мистецтво, Його види, зба­гачення знань про особливості мови театрального мистецтва; ви­ховання естетичного інтересу до театрального мистецтва.

Обладнання: фоторепродукції театрів України; зображення різних сцен театральних вистав.

Хід заняття

I.        Актуалізація знань та уявлень учнів про теат­ральне мистецтво.

  • Чи любите ви театр?
  • Для чого ходять до театру?
  • Чи доводилось вам бувати у театрі? Що ви там робили?
  • Назвіть вистави, на яких ви побували. Що вам найбільше за­пам'яталося у театрі?

-        Чи подобається вам театр? Чому?
Учні діляться своїми враженнями.

II.        Бесіда «Збираємося у театр».

-        Театри бувають різними: опери та балету, драми та комедії,
оперети, пантоміми...

Театр люблять і дорослі, і діти, адже на театральній сцені ми зу­стрічаємося з улюбленими героями, спілкуємося з ними, радіємо за них.

Отже, сьогодні ми йдемо до театру.

Демонстрація зображення театру опери і балету ім. Т.Г.Шевченка в м. Києві.

Для театральних вистав талановиті архітектори, скульптори, ху­дожники будують ось такі споруди. Сцена дуже велика, технічно об­ладнана, має необхідне освітлення. У залі для глядачів - м'які дуже зручні крісла, адже вистави тривають по три години.

Ви бачите, що до стін приладнано ложі, балкони, щоб більше вміщалося глядачів. У фойє на стінах - фотографії сцен вистав, порт­рети артистів, хореографів. У театрі є і буфет, де під час антракту мо­жна випити соку з тістечком. Вистава ділиться на дії, між якими бу­вають невеликі перерви - антракти.

У театр слід одягатися красиво, ошатно, зі смаком, адже це храм мистецтва. Перед початком слід придбати програмку, у якій передано лібрето вистави, вказано Імена авторів, артистів, постановників, щоб ознайомитися з тим, що буде відбуватися на сцені. Під час сеансу чи вистави не можна вставати, їсти, голосно розмовляти. Наприкінці ви­стави заведено дарувати квіти виконавцям.

... Гасне в залі світло, загоряється світло. Звучить музика. Ор­кестр грає вступ, потім розсувається завіса, І з-за лаштунків з'явля­ються дійові особи. А глядачі вже завмерли, уважно вслухаються і вдивляються в те, що виконується. Ніхто не промовляє й слова - вра­женнями можна буде поділитися під час перерви - антракту.

Закінчується вистава. Артисти виходять, щоб поклонитися вдя­чним глядачам. Глядачі аплодують. Іноді чути вигуки: «Браво, браві­симо!» На сцені виставляють кошики з квітами, вручають квіти артис­там, вітають музикантів, постановника - всіх, хто брав участь у ство­ренні вистави, яка справила незабутнє враження.

III.        Завдання «Яке приміщення театру».

  • Знайдіть серед зображень різних будівель приміщення театру. Поясніть свої відповіді.
  • Порівняйте будівлю театру з іншими будинками.
  • Чим вона відрізняється?
  • Яким, на вашу думку, має бути театр ззовні та ізсередини?

IV.        Розгадування кросворду «Театр».

1

2

3

4

5

По горизонталі:

  1. Що вдягають на себе актори, виходячи на сцену?
  2. Місце у театрі, де можна чимось пригоститися.
  3. Чим закривають обличчя, що його не впізнали?
  4. Що треба мати, щоб потрапити до театру?
  5. Хто продає квітки у театрі?

V. Інсценізація уривка фрагмента літературного твору (за вибором).

  • Уявімо, що ми з вами в театрі. Пролунав останній, третій дзво­ник, який нагадав глядачам про початок вистави. У залі згасло світло, залунала музика. Розсунулася завіса, на сцену вийшли актори й поча­лася вистава.
  • Отже, ми з вами актори, тож розіграймо сценку-діалог.

VI.        Підведення підсумків.

ТЕАТРАЛЬНА АФІША

Мета: розширення уявлень про театральне мистецтво; розвиток пізна­вального інтересу до мистецтва театру, наочно-образного та логі­чного мислення, образної пам'яті; виховання естетичних смаків.

Обладнання: фоторепродукції театрів України; фото сучасних будин­ків; зразки театральних афіш; малюнки із зображенням футболь­ного матчу, циркової та театральної вистав; виставка учнівських робіт.

Хід заняття

І. Вступна бесіда.

  • Як ви вважаєте, звідки люди можуть дізнатися, які театральні вистави відбудуться найближчим часом? Так, з афіші.
  • Що таке афіша? Це спеціальна об'ява, де зазначено назву ви­стави, час і місце, де вона відбуватиметься, а також імена акторів, які в ній беруть участь, тобто грають ролі.
  • Придивіться до афіш. Ви помітили, які вони різні?
  • Що важливо для афіші? Якою вона має бути? Так, оригіналь­ною, яскравою, привабливою.
  • Яка афіша привернула вашу увагу останнім часом? Як ви вва­жаєте, чому художник намалював до вистави саму таку афішу?
  • Яку інформацію можна отримати з афіші?

II.        Завдання «Порівняй різні афіші».

-        Розгляньте малюнки.

Учням пропонується розглянути малюнки із зображенням футбольного ма­тчу, циркової та театральної вистав.

-        Поміркуйте і спробуйте відповісти на запитання. Які з наведе­
них малюнків можна використати для театральної афіші. Поясніть свою відповідь.

III.        Завдання. Малювання афіші «Вітаю тебе, театре!»

  • Яку б театральну афішу ви намалювали для шкільної вистави? Зробіть її такою, щоб глядачам захотілося залишити цю афішу на згадку.
  • Давайте зробимо виставку наших малюнків і назвемо її «Вітаю тебе, театре!»
  1. Підведення підсумків.


ЛЯЛЬКОВИЙ ТЕАТР

Мета: збагачення знань про ляльковий театр, мистецтво створення Іг­рашок для лялькового театру; удосконалення умінь аналізувати зміст художнього матеріалу, описувати деякі виражальні засоби. Виховання естетичного ставлення до творів театрального мистец­тва.

Обладнання: ляльки-маріонетки; ляльки, виготовлені з рукавичок; пальцеві ляльки; фоторепродукції театрів України.

Музичний репертуар:

  1. Й. Брама «Петрушка».
  2. Д. Кабалевський. «Клоуни».

Хід заняття

І. Вступна бесіда.

-        Найулюбленішим для дітей, без сумніву, є ляльковий театр.

Тут все прекрасне – жести, маски. Костюми, музика і гра. Тут оживає наша казка, і з нею – світлий світ добра.

-        Послухайте про те, як театр виник. Колись на свята люди зби­ралися на площах, грали в різні ігри, танцювали, водили хороводи, ве­селились, як тільки могли. Серед натовпу виділялися люди, які вміли не лише самі веселитися, а й знали, як розважити інших. Ці «веселі лю­ди» співали, жартували, усіх розважали. їх було названо скоморохами.

Демонструється ілюстрація із зображенням скомороха.

Одягнувши маски та костюми, вони ходили з міста до міста, від села до села та смішили людей. Скоморохи славилися своїми «небили­цями», у яких життя зображувалося кумедно, «навпаки», наприклад:

  • Півник яйце зніс.
  • По небу ведмідь летить.
  • Зайчик медочок з’їв та й на гілочку сів.

Потім скоморохи почали спеціально розігрувати смішні Історії перед людьми. Склався і образ скомороха: яскрава сорочка, кольоро­вий ковпак із брязкальцями, щоки нарум'янено. Вони жонглювали, показували різні фокуси, виступали з дресированими тваринами - бу­ли майстрами на всі руки. Іноді виряджалися в шкури звірів і в такий спосіб розважали людей.

Людей, які дивилися вистави скоморохів, почали називати гля­дачами, а скоморохів – акторами.

II.        Інсценізація «Скоморохи».

Вбігають два учні, вбрані в костюми скоморохів. Звучить музика. 1-ий скоморох. Як тебе звуть? 2-ий скоморох. А так, як мого тата. 1-ий скоморох. А тата твого як звуть? 2-ий скоморох. А так, як мене.

1-ий скоморох. Ну то скажи, як тебе кличуть, коли час їсти? 2-ий скоморох. Мене їсти кликати не треба, бо я завжди першим приходжу.

-        Не тільки скоморохи, але й ляльки розважали людей у виставах (демонстрування «маріонетки» - ляльки на нитках.) Вона рухається за
допомогою мотузочків! А ще є ляльки, яких актори одягають на руку
або палець (демонстрування ляльки). Є ляльки-іграшки, виготовлені з ру­кавички (демонстрування). Усі ці ляльки як рідні брати.

III.        Слухання й аналіз музичного твору.
Звучить музика. Й. Брамс «Петрушка», фрагмент.

  • Який настрій у музиці?
  • Чи можна зрозуміти, який настрій у ляльки Петрушки?
  • Яким ви уявляєте Петрушку?
  • Коли вперше з'явилася лялька на світ? Три тисячі років тому. Спочатку для забавляння дітей ляльку виготовляли самі батьки із со­ломи, клоччя, глини, ганчірок. А потім з'явився ляльковий театр, і для дітей, мабуть, немає видовища більш яскравого, повнішого чудових перевтілень. І справді, які виходять чудеса, коли тільки-но безмовна лялька, одягнута на руку актора, оживає, крутить головою, розмахує руками та ще й говорить. До неживої матерії немовби проникає чудо­дійна сила життя, і починається видовище.

IV.        Подорож до театрального музею.

-        У місті Києві є театральний музей. Дітям, які його відвідують,
особливо подобається перший зал, де показано вертеп - старовинний
ляльковий театр. Уявіть собі: перед вами красива хатина на два повер­хи. На тих двох поверхах - сцени лялькового театру. Передньої стіни майже немає, тому добре видно все, що діється всередині.

На кожному ярусі стоять ляльки, які зазвичай діяли в старовин­ному театрі. Музейні працівники розповідають, що ляльки тримають­ся на довгих металевих стрижнях. У підлозі сцени прорізано щілини.

Актор, який ховався за сценою, рухав ляльок уздовж щілин і говорив за них на різні голоси.

Вистави такого давнього театру були, як правило, пов'язані з це­рковними святами. Найчастіше в них показували п'єсу про народжен­ня Ісуса Христа. Цей та інші сюжети з церковних книг завжди грали на верхньому ярусі театру. А на нижньому – показували невеличкі п'єси з народного життя. У них діяли звичайні собі дід, баба, запоро­жець, циган, коза, свиня.

  • Як звався старовинний ляльковий театр? Що в ньому грали на першому поверсі, а що - на другому? Як ляльки рухалися по сцені?
  • А чи знаєте ви, як наразі працюють над створенням лялькових вистав?

Над створенням вистав працюють режисер, ляльководи, майст­ри з виготовлення ляльок, художники-декоратори, музиканти, компо­зитори та інші учасники театральних труп. Написавши п'єсу, автор пропонує поставити її на підмостках театру. До втілення ідеї залуча­ються ляльководи. Майстри виготовляють ляльок згідно із задумом автора твору. Художник-декоратор відповідно оздоблює сцену, а му­зиканти, поети, композитори озвучують виставу.

Щоб сконструювати ляльку, художнику треба знати, як переда­ти стать, вік, характер, настрій. Для створення ляльки майстер вико­ристовує різноманітні матеріали - дерево, тканину, очерет, солому та інші. Для втілення задуму він повинен виконати роботу в такій послі­довності:

  1. Прочитавши твір, визначитись Із характеристикою персонажа.
  2. Зіставити образ, створений майстром на папері, з баченням ав­тора твору.
  3. Обрати матеріали для виготовлення ляльки.
  4. За ескізом виконати ляльку.

V.         Завдання «Зробимо власний театр».

Учням пропонується підготувати Інсценування лялькової вистави для мо­лодших школярів (фрагмент казки «Івасик-Телесик», «Лисиця і Журавель» або ін.)

VI.        Підведення підсумків.

МОВА ТАНЦЮ

Мета: формування уявлень про мистецтво танцю, його види, ознайом­лення з життям і творчістю видатного композитора П.Чайковського, сюжетом та героями балету «Лускунчик»; вироб­лення умінь висловлювати своє розуміння прослуханого, давати ха­рактеристику героям вистави та оцінку їхнім вчинкам, розвиток уяви, образного мислення, уміння добирати елементарні виразні мовні засоби під час побудови розповідей, становлення емоційності музичного сприймання; виховання поваги до культурних цінностей.

Обладнання: фоторепродукція Державного театру опери та балету Ім. Т.Шевченка в Києві, книги з ілюстраціями сцен балетів, портрет П.Чайковського,

Музичний репертуар:

  1. П. Чайковський. Балет «Лускунчик» (уривки).
  2. П. Чайковський. Вступ до балету «Спляча красуня». І частина.

Хід заняття

І. Вступна бесіда.

-        За що ми любимо наше життя? (За сонце, квіти, дощик, хма­рки, зірки, - те, що спонукає нас милуватися, дивуватися, насолоджуватися.)

Це краса, яка дає людині крила для творчості. Вона виражається у живописі, архітектурі, скульптурі, про що ми говорили на минулих заняттях.

А ще ми любимо своє життя за те, що є в ньому музика. При­слухайтесь: як чудово звучить це слово!

-        Що означає слово «музика»? Це вид мистецтва, що відображає
дійсність у художньо-звукових образах. Але існує ще один вид мисте­цтва, який не може існувати без музики, це - мистецтво танцю, у якому засобом відтворення художніх образів є рухи танцюристів-виконавцІв класичного танцю.

-        За допомогою яких знаків записується музика? (Нот.)

Існують умовні знаки для запису рухів танцю у вигляді людсь­ких фігурок. Мистецтво створення танців і балетів називається хорео­графією.

-        Які види танцювального мистецтва вам відомі? (Народні танці, бальні класичні танці, балет, пісня-танок тощо.)

Демонстрування фотографій, ілюстрацій (з коментарем вчителя).

II.        Аналіз Ілюстрацій сцен із різних балетів.

-        Що ви скажете про побачене? Хто з вас був на балетній виставі
або бачив її по телевізору? Що ж таке балет?

Це музично-театральний твір, у якому об'єднано музику, танець і сценічну дію. Як і в будь-якій театральній виставі, у балеті є сюжет і дійові особи. Герої діють, думають, радіють, страждають, але їхні дії передаються не за допомогою слів та гри, а за допомогою рухів під музику. Окрім танців, велику роль у балеті відіграє пантоміма - німа акторська гра, яка складається з жестів і міміки.

III.        Пантоміма.

Звучить музика. П. Чайковський. Вступ до балету «Спляча кра­суня». І-а частина.

Відтворення учнями за допомогою пантоміми таких дій, як:

  • тече річка;
  • розцвітає квітка;
  • шумлять дерева;
  • світить сонце;
  • літають птахи.

-        Хто ж, крім композитора, створює балет? Лібретист робить короткий виклад казки - лібрето. Композитор пише музику. Хореограф придумує рухи танців і пантоміми. Художники створюють декорації, костюми. Гример змінює обличчя актора за допомогою фарб, пластичних, волосяних наклейок, париків відповідно до ролі обличчя героя. Артисти балету відтворюють під музику дії у танці.

IV.        Хвилинка поезії.

О, музико, дивнеє диво! 

Без тебе життя неможливе! 

Ось линуть акорди чарівні –

Тобі все підвладне, царівно!

Ти душу примусиш радіти: 

Ви тільки прислухайтесь, діти! 

Царевичу красний, балете! 

Спинись в невгамовному злеті.

Відкрий нам красу свою ніжну 

І лебедем тим білосніжним 

З'явись перед нами, будь ласка! 

О музико рухів, - ти казка!

І. Приходько

  • Якими словами у вірші названо музику?
  • Як автор характеризує балет?
  • Які почуття викликає у вас цей вірш?

V. Бесіда про творчість композитора П. Чайковського.

На дошці портрет П. Чайковського.

-        Перед вами портрет видатного композитора Петра Ілліча Чай­ковського. З його ім'ям пов'язана неперевершена музична творчість. Композитор створив три балети на казкові сюжети: «Спляча красуня», «Лебедине озеро», «Лускунчик».

Коріння його роду – в українській землі: дід був козаком і носив прізвище Чайка, що походить від назви човнів, на яких плавали в да­лекі походи козаки. Жив і творив композитор у Петербурзі, у Москві і тому вважається російським композитором, але творчість його нале­жить усьому світу. У ній відображено боротьбу добра і зла, віру в пе­ремогу добра.

П. Чайковський палко любив народну пісню і широко викорис­товував її в своїх творах.

VI.        Слухання музичного фрагменту «Вальс кві­тів» з балету П.Чайковського «Лускунчик».

  • Уявляємо найрізноманітніші кольори, найпишніші, витончені форми. Танцюристок на сцені багато. Фігури танців нагадують форми квітів, які розкривають пелюстки, утворюючи букети.
  • Які квіти ви уявили, коли звучала музика? Як танцюють квіти?

VII.        Підведення підсумків.

-        Чи сподобався вам такий вид мистецтва, як балет? Чим?

СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА МУЗИЧНА КУЛЬТУРА

Мета: поглиблення загальних уявлень про сучасну українську музич­ну культуру, її роль і місце в житті суспільства, понять про пісню як музичний жанр та її будову, конкретизація знань про компози­торську музичну творчість і виконавське мистецтво як види люд­ської діяльності; удосконалення умінь висловлювати найпростіші естетичні судження на ґрунті аналізу ролі автора та виконавця в житті музичного твору; виховання культури слухання музики.

Обладнання: фотографії сучасних виконавців, композиторів; аудіозапис зразків сучасної української музики.

Хід заняття

І. Бесіда про сучасну музику.

Що таке музика? Може, це вітер, 

Ніжно шепоче зажуреним вітам? 

Може, це гомін веселий весняний, 

Спів заметілі зимовими днями? 

Може дзвенять калинові намиста 

Чи то бринить височінь промениста? 

Може, це бджоли увечері влітку 

Тихо співають, гойдаючи квітку? 

Може живе вона в серці людини, 

Де не змовкає ні на хвилину? 

Переплітаються в ній почуття 

Музика – частка людського життя.

  • Що ж таке музика? Для чого людям потрібна музика? Чи мож­на уявити життя без музики? Чому?
  • Якою буває музика? (Класична, народна, сучасна.)
  • Чи любите ви сучасну музику? Яку? Який зв'язок між музикою і кіно, мультфільмами? Які пісні із кінофільмів, мультфільмів ви знає­те? Яких сучасних співаків ви знаєте?
  • Чим цікава сучасна українська музика? Яких українських ви­конавців ви знаєте? Які пісні вам подобаються?

Сучасна популярна музика орієнтована на масового споживача, вона розважальна, доступна.

Жанр естрадної пісні (розважальна музика, що звучить на кон­цертній естраді, на танцювальних майданчиках, у програмах радіо й телебачення) почав розвиватися біля 100 років тому. Американський джаз, долаючи континенти, став поширюватися в багатьох країнах світу. З-поміж перших найвидатніших представників естради можна назвати співака Леоніда Утьосова.

Видатний артист естради Леонід Утьосов народився в Одесі, працював у театрах Кременчука, Херсона, Києва. Сприяючи розвитку естрадної пісні, організував перший у радянській країні естрадний ор­кестр і став його художнім керівником і диригентом. Знімався в кіно­фільмах «Веселі хлоп'ята» та ін.

З 60-х рр. набули визнання власне українські естрадні співаки й колективи – Софія Ротару, Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, Микола Гнатюк, Микола Мозговий, вокальні ансамблі «Мрія», тріо Мареничів, вокально-інструментальні ансамблі (ВІА) «Кобза», «Смерічка», «Червона рута» та багато інших. Вони використовували українські на­родні інструменти поряд з новітніми електронними, виконували укра­їнські пісні в сучасних обробках.

Символом української музичної естради стало ім'я Володимира Івасюка – талановитого композитора, який написав відомі пісні на власні вірші «Червона рута», «Водограй», «Я піду в далекі гори». Кроки його пісень були кроками відродження української пісні.

Фестивалі, огляди, конкурси та інші форми підтримки й поши­рення сучасної популярної музики в Україні сприяли розквіту цього жанру музичного мистецтва. Національно-культурне значення отри­мав всеукраїнський фестиваль «Червона рута», який з 1989 р. регуля­рно відбувається у різних містах України. На жаль, доля відміряла Во­лодимирові Івасюкові обмаль часу, він залишився молодим у пам'яті мільйонів шанувальників української естрадної пісні. Конкурс моло­дих українських виконавців названо його ім'ям.

Поряд з фестивалем «Червона рута» та конкурсом ім. В. Івасюка в Україні проводяться такі форуми: «Пісенний вернісаж» у Києві, фе­стиваль авторської пісні «Оберіг» у Луцьку, дитячий пісенний фести­валь «Веселад», дитячий музичний конкурс «Крок до зірок».

Прекрасні зразки сучасної української естрадної пісні створю­ють композитори Г. Гаврилець, П. Зібров, О. Злотник, О. Зуєв, А. Матвійчук, К. Меладзе. їх з успіхом співають талановиті виконавці: Ані Лорак, Таїсія Повалій, Руслана, Алла Кудлай, Ірина Білик, Катерина Бужинська, Наталка Могилевська, Тіна Кароль, Олександр Пономарьов, Віктор Павлік та ін.

Усі ви знаєте про перемогу Руслани на конкурсі «Евробачення» у 2004 році. її альбом «Дикі танці» з гуцульськими ритмами набув по­пулярності у всьому світі.

Справжніми зірками сучасної української естради стали пере­можники популярної телепрограми «Шанс» Олександр Воєвудський, Віталій Козловський та інші.

Багато вихідців з України стали зірками російської естради – Йосип Кобзон, Валерій Леонтьєв, Лариса Доліна, Тетяна Овсієнко, Лоліта Мілявська, Наталка Корольова та Інші.

Одним із напрямків сучасної музики стала рок-музика. Коли мова заходить про рок-культуру, згадується «Бітлз» - легендарний ан­глійський ансамбль, родоначальник цілого напряму сучасної музики. Сучасний рок набуває різнобарвних рис, охоплює такі різновиди, як панк-рок, реп, хард-рок, хеві-рок та інші. Представниками української

рок-музики можна назвати гурти «Океан Ельзи», «Воплі Видоплясова», «Скрябін» та інші.

Величезна роль у популяризації сучасної української музики на­лежить засобам масової інформації та засобам тиражування (радіо, те­лепрограми, спеціалізовані періодичні видання тощо).

(Можна розповісти учням про деякі основи джазової музики.)

II.        Конкурс на краще виконання сучасної пісні.
Учням, які відвідують хоровий гурток, пропонується виконати улюблену пісню.

III.        Підведення підсумків.

Источник: http://npu.edu.ua/!e-book/book/html/D/ikpp_kkp_Dmi...



© 2014 Сколеоз